Veritas

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 76. Перелюб — дія проти любові.Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Що означає: «Не чини перелюбу»?Перелюб — дія проти любові.

Вісім блаженств — простір Божественного порядку.Потрібно мати перед собою чіткий орієнтир: куди нас веде Ісус як Авторитет?Святість — це бажання зреалізувати своє життя.

Ісус говорить про вбивство і перелюб, особливо акцентуючи на цих темах.Чимало труднощів і конфліктів у стосунках пов’язані з кривдою, темою вбивства та сексуальністю.

Людина має в собі здатність до гніву і сферу сексуальності.

Ісус іде глибше: кожен, хто дивиться на жінку з пожаданням, уже вчинив з нею перелюб.

Ми маємо природний потяг одне до одного.Сексуальність вписана в людину, інтегрована в неї. Я є людиною, а людина має стать.

Що означає: «Не чини перелюбу»?Що означає чинити перелюб?

Чужоложство — бути в чужому ліжку.Перелюб — це дія, яка руйнує любов.Чи ці стосунки руйнують, чи будують?

Кожен чоловік і кожна жінка в дорослому віці можуть створити союз одне з одним.Коли є цілісність, чоловік і жінка обдаровують одне одного духовно й тілесно.

У контексті перелюбу я користуюся іншою людиною лише для того, щоб задовольнити своє сексуальне пожадання. Я дію проти любові. Я маю дотримуватися меж.

Один чоловік єднається з однією жінкою. Вони обіцяють одне одному вірність до смерті.

З яким пожаданням я дивлюся?Коли я дивлюся на іншу людину як на предмет для задоволення своєї сексуальної пожадливості.

Бог завжди вірний.

Ісус говорить: перелюб є злом проти любові. Людині, яка не має вибудуваних стосунків з Ісусом, важко це зрозуміти.

А де тут Христос?Християнство ставить високу планку.

Чистота і любов можливі, якщо, входячи у стосунки з Ісусом, я переживаю досвід того, що мене люблять.Коли я використовую іншу людину або дозволяю використовувати себе — це завдає болю.

Навчання Ісуса стосується також і жінок.Дивитися з пожаданням — означає користуватися іншою людиною, а це руйнує і мене самого.

Людина, яка пізнала смак свободи та чистих стосунків, цінує стосунки, в яких інша людина не сприймається як предмет. Чоловік і жінка мають працювати над своїми стосунками та єдністю.

Як дивитися без пожадання?Прославити Бога за красу цієї жінки — і це змінює мислення: не використати її для себе, а прославити Бога.

Чим глибше входиш у стосунки з Ісусом, тим чистішим стає погляд.Усі наші слабкості можуть вести нас до глибших і ближчих стосунків з Богом.Над близькими стосунками потрібно працювати.

Якщо дивитися на стосунки чоловіка і жінки в ширшому контексті, то целібат — це дорога іншої форми цілісності.

Цілісна сексуальність у сім’ї можлива тоді, коли обоє занурюються у близькі стосунки з Богом.Інстинкт самозбереження і розмноження дані нам для того, щоб ми захищали життя і творили.

На перелюб потрібно дивитися в контексті любові.Чоловікові й жінці потрібно постійно рухатися вперед і багато працювати над своїми стосунками.

Важливо дивитися на статус людини, з якою я будую стосунки.

Часто люди не бачать глибини ран, які призводять до того, що вони починають використовувати одне одного в сексуальній сфері.

Що означає, що чоловік є зрілим?Який союз є безпечним?

Коли відбувається блокування зачаття?

Молоді люди залишають батька й матір і починають співжити.

Кожна історія унікальна.Водночас існують і цивілізаційні тенденції.

Хто показує приклад?Чому ні?

Кожен має сам собі відповісти: чому пожадливий погляд на жінку чи чоловіка є перелюбом? Чому це діє проти любові?Де я можу насититися любов’ю?

Уникати гріха — це лише перший рівень. Глибший підхід — іти дорогою звільнення.Мені це шкодить. Що відбувається всередині мене?Якщо є близькість з Богом, я буду уникати того, що руйнує мене.

Наша проблема — нестача любові. Ми недолюблені. Ми поранені. Ми зловживаємо іншими.

Коли ми грішимо, то стаємо перелюбниками щодо Бога, бо відвертаємося від Нього.

Подкаст "У пошуках Авторитету". Частина 75. Кривда: відповіді на запитання. Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Правда, коли ти її чуєш, вона відгукується. Правда є всюди.

Коли людина слухає - відповідає на правду. Це - містична духовність.

Тематика прощення важка.

Отримувати звільнення: непробачення руйнує нас.

Суть в пробаченні: коли я досвідчую кривду - закриваюся, або мені хочеться, щоб кривдник був покараний. Що відбувається у моєму серці?

Кривда - це рана, яка починає людину руйнувати, якщо її не зцілити.

Що краще: наслідки кривди у собі зцілити, чи самому стати кривдником?

Стратегія життя вибудувана на кривді? На захисті від кривди?

Чи доречне питання прощення кривди? Яка відповідна дія? Що я маю робити?

Коли людина не може молитися за кривдника: ми не можемо, нам хочеться закритися, помститися.

Чи хочу я молитися за кривдника? І тут є вибір.

В молитві важливо зрозуміти: це дія, у якій я впускаю Божу благодать.

Якщо рана не зцілюються - стан погіршується: людина не справилася з кривдою.

Можуть бути кривди, які ми не розуміємо.

Є принцип циклічності: все повторюється, поки не відбувається розірване коло - зміна поведінки. Коли людина хоче вийти з цього кола - Провидіння пропонує варіанти .

Кривда - це стосунок з людиною, яка мене скривдила. Ми кривдимось у стосунках і лікуємось у стосунках.

Зцілення від кривди, коли я вже зможу про неї говорити і не втікати.

Важливе питання ресурсу, зовнішніх умов, отримати відповідні інструменти.

Чи ти готовий/готова попрощатися з чимось?

Готовність: я роблю дії.

«А куди нам іти? Ми вже там були!»

Є таке мислення: якщо я молюся за іншу людину, то це може накликати на мене щось погане. Якщо людина говорить про «чорну» смугу, там нема Світлого Бога.

Я закрився у своїй темряві. Чорна смуга як навіювання.

Людина приймає, на яку смугу вона стає.

Мати труднощі чи страждати - не є наслідком того, що я молюся за кривдника. Темні сили таким чином можуть знеохотити, щоб молитися.

Коли людина говорить про кривду - говорить з болем. Якщо людина не шукає виходу, то вона її перекреслює. Це суд.

Перекреслити людину - це не дати людині право на життя: коли я хочу, щоб людина щезла. Але я не є подателем життя.

Коли ми захищаємо свою державу - ми в захисті віднімаємо життя. Женевська конвенція говорить про людяність. Захист гідності людини має у нас бути. Якщо ми це втратимо - почнемо жити ідеєю помсти , і це може допровадити, що ми як суспільство так змінимося, що будемо карати і кривдити один одного.

Навіть якщо вона до кінця життя буде жити за ґратами, бо вона небезпечна. Це те, що приніс Христос. Це - переворот

Чи може людина собі заздрити? У нас є стара і нова людина.

Дорога, яку пропонує Ісус - це дорога цілісності.

Заздрість як звинувачення

Цінність гідності.

Боже, нехай буде з ними по твоїй волі - це і є молитва: «Нехай буде Твоя воля»

Рекомендовано до прочитання:

Євангеліє: Мт 5, 25-26

Подкаст "У пошуках Авторитету". Частина 74. Суд. Темниця. Вихід. Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Де тут мій особистий стосунок з Богом?

Ісус задає питання: «Чого ти шукаєш?»

Християнство - це не історичний акт, це - особистий стосунок

Християнство у сучасному розумінні ті - хто виконує традиційні дії.

Скільки з тих людей, які ходять у храмом ідуть дорогою, яку вчить Ісус? Це одиниці!

А як ти розумієш: гніватися-не гніватися? Як воно впливає на твоє життя?

Благословляй свого противника - впускай туди Бога.

Гнівайтесь правильно - скеровуйте гнів у потрібному напрямку.

Помста і брання на себе роль того, хто карає кривдників у фільмах, - ніколи нема як почувається людина яка помстилася.

Справедливий лише Бог. Люди не справедливі. Люди, в певному сенсі, злі.

Забудьте про ідеальних людей. Люди чорно-білі. У них є добро і зло. Ми наситимось, коли наші стосунки зануримо у Бога.

Деколи люди мають бажання образитися, щоб мати «законну» підставу ображатися.

Як впустити Бога у кривду?

Через повторювання фрази: «Отче, прости їм, бо не знають що роблять», можна впустити Бога.

Кривдник це людина, яка закрита на Боже благословення.

Потрібно вміти назвати противника.

Мирися з противником, поки ти ще з ним у дорозі. Нехай твоя думка буде наповнена добром.

Бути доброї думки - я вирішую, яку силу впускаю у своє життя.

Не просто мирися - будь доброї думки. Не дозволяй, щоб зле мислення опановувало тебе.

Відбулося подія, є реакція. Коли починаю фантазувати, передумовувати, «розмовляти» у голові зі своїм кривдником - я вже потрапляю у вʼязницю.

Важливий момент: вміння усвідомити - я закриваюся у образі на людину, яка мене скривдила.

Людям потрібно задавати пряме питання: чи ти носиш образу, чи ти молишся за кривду? Молитися за кривдника - я не оправдаю його злодіяння. Це - захист мого серця.

Нехай Бог діє у твоєму думанні і цій ситуації.

Ісус на хресті розриває ланцюг.

Зупинити зло, зупинити війну?

Ми маємо захиститись і захищатись. (Fulgur), але захищаючись не стати ненавидячими.

Не поводитися так само як кривдник. Не стань таким самим як кривдник.

Подкаст "У пошуках Авторитету". Частина 73. Гнів. Кривда. Відшкодування.

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Ісус говорить про стосунок до іншої людини.

Коли ти назвав когось дурнем, осудив - і йдеш на молитву?

Гнів на брата є перешкодою у молитві.

Дух Святий є Тим, Який пригадує.

Хіба можна забути, що людина когось скривдила?

Коли осуджую інших - думаю, що я правий.

Молитву серця важко практикувати людині, яка назбирала образи.

Що значить, що я скривдив брата?

Якщо з кимось поговорив про третю особу: скривдив подвійно.

У сповіді є один з важливих аспектів: винагородити кривду.

Примирення - провадити таку дію, щоб вирівняти борг, який я вчинив.

Аспект примирення - це лік.

Багато людей не вміє сповідатися.

Сповідь - де Дух Святий чітко мені говорить, де я зробив зло.

Я жалію, і готовий компенсувати кривду.

Якщо нема перепрошення людини, яку я скривдив - нема виконання процесу.

Щоб це запрацювало, потрібно розуміти у чому я скривдив людину.

Якщо маємо борг у стосунку до когось, то наша молитва і Свята Меса не матиме такого глибокого стосунку.

Щоб працювали вертикальні стосунки, лакмусовим папірцем мають бути горизонтальні.

Коли маємо докори сумління: піди і зроби дії.

Непростий момент: вчити говорити прямо, вміти сказати.

Коли я не примирюся - то в якому стані моє серце на молитві?

Дуже багато людей не розуміє, чому не працює молитва.

Прийти перед Лице Боже зі своїми ранами і своїми кривдниками. Бо інакше не можливо рухатися далі!

Ми у році Серця Ісуса.

Внести серце - це бачити своє серце.

Задати собі запитання: якою є твоя молитва, якщо носиш кривду на інших?

Як можеш стати перед Лицем Божим.

У сповіді є ця процедура: я молюся, називаю, що зробив не так, маю відшкодувати.

Питання: чи ми розмовляємо щоб розпізнати як поводитися відповідно до людини, чи як я можу допомогти.

Коли я ділюся з іншою особою, що мені болісно: шукаю підтримки.

Розрізняти звинувачення і докори сумління.

Потрібно конкретно назвати: що не так.

Людина, яка не має стосунку з Богом, не розуміє цього рівня.

Чому так прискіпливий Ісус?

Якщо ти ненавидиш людину - ти живеш у смертельному гріху.

Бог помсти не є богом Ісуса.

Неможливо помиритися, якщо я не назву свою помилку.

Це - медицина. Вміння назвати, у чому моя помилка і за що мені потрібно перепросити: прискіплива праця щоб направити збитки.

Є внутрішнє примирення: якщо я лише ношу на когось зло і ненависть. Коли почну впускати Господа - може прийти мир у моє серце.

Повне примирення приходить, коли я говорю: «Я тебе пробачаю.»

Подкаст "У пошуках Авторитету". Частина 72. Кривда. Образа. Наслідки.

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Хто гнівається на брата?

Я можу на когось гніватися і закритися у цьому гніві.

Євангеліє від Матея 5, 21-26

Кожний хто гнівається на брата свого підпадає під суд.

Ісус концентрується на заповіді: «Не вбивай!» і «Не чини перелюбу!»

5 заповідь: про стосунок до людини.

«Не вбивай!» - практична вказівка. Перша заповідь: «Люби!» Єдина заповідь Ісуса: «Любіть один одного як Я полюбив вас!»

Життя - це любов. Все, що не життя - не любов!

Що є мірилом?

Християнство не працює як щось що я не розумію.

Ми дивимося на Ісуса Який є взірцем.

ЄвМт 5,21: це настільки висока планка, що людині важко зрозуміти.

Людині притаманно ненавидіти, злитися, відкидувати.

Без благодаті ми не можемо зрозуміти навчання Ісуса Христа.

Коли я починаю кривдити злістю?

Resentment: гнів як образа на когось, яка триває роками.

Коли людьми керує страх вони можуть маніпулювати.

Гніваюсь на брата - я не справився! Справитися - це мистецтво.

Що це за суд? Починаю жити, засуджуючи іншу особу. Я стаю суддею.

Подивитися на гнів у контексті своєї історії.

Кожен кривдник є скривдженим, який не справився з кривдою. Починає закриватися у собі. Починає кривдити інших.

Тримання образи отруює саму людину.

Ця отрута дуже болить.

«Нікчема» - той, який вже не зміниться.

Гнів потрібно скерувати на те, щоб почати займатися собою. Своїми болячками.

Якщо мене хтось скривдив - то це кривдник. Гнів має бути скерований, щоб захистити себе від кривдника.

Ідеалізація і очікування.

Важливо прийняти світ у його реальності.

Людина, коли опрацює кривду, стає на вищий рівень.

Коли навчимося справлятися з кривдою - перестанемо ідеалізувати світ.

Ідеальний лише Бог.

Важливо зізнатися, що я маю дно. Не справляюсь.

«Нікчема» ставлю хрест на людині. Це - ув’язнення.

Бог ніколи не перекреслює людину.

Бог вірить у мене, що я змінюся, але я не вірю, що інший зміниться.

Списати людину - величезна гординя і величезна безбожність.

Наскільки я уважний до того, що вчить Ісус?

Я не є зобовʼязаний жити у стосунках з кривдником. Де Ісуса кривдили - Він звідти йшов.

Важливо як справлятися з болем, який наніс кривдник.

Наскільки я готовий вкладати зусилля і боротися за когось. За когось близького?

Людина, яка перекреслює себе й інших - вона руйнує.

Спочатку тримаю гнів у собі, потім починаю говорити: це нікчема, третій рівень- відмова від права існування людини (ти - дурень «краще б тебе не було»). Чому людина попадає у геєнну вогненну? Бо це місце вже безбожне.

Хто тобі дав право забирати життя?

Ісус витримує слабкості учнів.

Коли людина перекреслює іншу - вона стає у позиції безбожностію

Не перекреслюй людини. Перекреслюючи людину- перекреслюєш Бога.

Рекомендації до прочитання:

18 розділ Євангелія від Матея.

Книга «Вільний», автор Ніл Лозано.

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 71. Життєві стратегії: хибна і відповідна. Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Ми не можемо виміряти, скільки людей знаходиться у стані гніву.

Не потрібно шукати скільки. Потрібно зустрітися зі своїм гнівом. Де є вихід – показує Ісус.

Що мені робити з моїм болем, моєю кривдою?

Рекомендація: Мирослав Маринович «Віра, самопожертва і Боже Слово».

Чому важливо, щоб гнів не керував нами у нашому житті?

Добрий гнів показує як люди групуються, допомагають один одному.

Гнів - енергія дана людині, щоб вона жила. Щоб життя розвивати, захищати, впорядкувати.

Якщо я гнів накеровую, щоб руйнувати себе або інших, то це не добре накерований гнів.

Зосередитися на тому, як я маю виконувати своє замовлення і служити. Припинити жити очікуванням: потім почати жити, коли закінчиться війна.

Стратегія життя - приймаю життя тут і тепер і виконую своє замовлення.

Стратегія узагальнення є хибною. Стратегія очікування є хибною. Стратегія відповідальності за себе є вірною.

Страждання змушує рухатися у вибір, як я буду справлятися з цим стражданням. Які ми можемо знайти відповіді у навчанні і поведінці Ісуса?

Чи вмію я назвати різні рівні гніву?

Писання говорить про Спасителя.

Йн 3:16: «Бог так полюбив світ…»

Питання про причину страждань. Страждання є центральною темою нашого життя, з якою нам важко розібратися.

Хіба Бог є автором страждань?

Людині хочеться зрозуміти як все скласти.

Бог не є творцем страждань. Причина: коли віддаляємося від Бога - творимо страждання.

В цьому світі нема опції жити без страждання.

Бог Отець дає згоду на те, щоб Син прийшов у світ, наповнений стражданнями, і Він згідний на те, що Його пошлють на смерть.

Ми не народжуємо дітей, щоб вони страждали. Але страждання вписане у наше життя.

Чому ми славимо героїв? Вони показали чесноту. Нема більшої любові, ніж коли хто життя дає за друзів своїх.

Коли хтось віддає своє життя, то це страждання стають благословенням для інших.

Коли Бог стає людиною, розриває всі перешкоди. Ісус - «ракета», щоб ми могли зʼєднатися з Тим, що ми розірвали.

Це - найвищий рівень явлення своєї любові.

Страждання не може зрозуміти людина без Бога. У стражданні відкривається багато добра.

Щоб людина любила - їй не вистачає досвіду улюбленості. Якщо у нас дефіцит любові - це у нас основна форма страждання.

Вихід зі страждання: досвідчити чиюсь любов.

Спільнота є тим місцем, яка готова огорнути людину у стражданні.

Страждання вчитель життя

Рекомендації для прочитання: Євангеліє від Матея , 5-7 розділ

Перший лист Святого Апостола Якова

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 70

Що робити з гнівом, з образою?

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Відповідь на запитання: ранні християни не переносили відпочинку на неділю!

Воскресіння - це стосунок з Особою.

Ми як християни постійно зосереджуємося на Особі, яка залишилась між нами. Є досвід присутності Воскреслого.

Воскресіння святкується у спільноті учнів.

Читання: Євангеліє від Матея, 5, 21 - 26

Не вбивай!

Ісус гнів прирівнює до вбивства.

Гнів - це енергія щоб захиститися. Коротко: не дій під впливом гніву. Не дозволь, щоб гнів зазгніздтвся у твоє життя.

Гнів - людина накручується.

Список людей на яких ображаюся.

Якщо я тримаю у собі такі думки: гнів як образа, гнів як ненависть - воно мене зʼїдає.

Коли я вбогий духом, коли є кривда - впускаю Бога між себе і ту особу.

Запануй над своїм гнівом.

Назвати, що відбувається у серці. Це - гнів не скерований на захист, а на те, щоб кривдити.

Де знаходиться гнів?

Рівень духа, душі, почуття, розум, тіло.

Завжди у кожну подію, у кожну ситуацію потрібно впроваджувати Бога. Суд належить тільки Богові.

Якщо людина не стає на коліна перед Богом - вона там є авторитетом.

Нема заборони на гнів.

Гнів Ісуса накерований, щоб допомогти людині повернутися до Бога.

Щоразу Ісус, гніваючись, не грішить. Він називає справи своїми іменами.

Ми не навчені правильно гніватися.

Не робіть помилок у гніві.

Нехай сонце не заходить над вашим гнівом.

Мистецтву вміння не тримати гнів потрібно навчитися.

Диявол той, який осуджує і оскаржує.

Не вбий - це не зовнішнє! Це те, що відбувається у серці.

Молитва за кривдника.

Коли ми скеровуємо гнів на себе - він починає розʼїдати.

Гнів скеровуємо на себе, або не на тих, які нас кривдили.

Нам потрібен Бог.

Людина, яка мене скривдила, скоріше за все під впливом диявола. Ми боремося не проти тіла і крові, а проти диявола, який хоче, щоб ми розділилися.

Мені потрібно впустити Бога. Тут - блаженства.

Гнів потрібно скерувати на те, щоб вкласти зусилля і справитись з болячкою.

Біль серця - мені потрібно цим зайнятися. Інакше я буду діяти під афектом.

Ми не заспокоїмося у людських стосунках. Справедливий лише Бог.

Побачити нашого кривдника, як бідну людину, яка потребує конфронтації, але не моєї дії.

Список тих, на кого гніваюсь: 12-ти крокова програма, модель 5 ключів.

Носіння у серці думок ненависті - це потрійне вбивство: беру молоток і бʼю себе по голові, думаючи що бʼю людину, яка мене скривдила.

Заступатися за кривдника - високий рівень.

Мій гнів руйнує й інших теж.

На рівні думок і серця розуміти як впустити Божу благодать.

Розум скерувати, щоб воля стала на коліна. Дати місце Богові.

Засудження будується на дуже сильній гордині. Навчитися на початковому рівні передати цей суд Богові.

Жодна людина не є більшою: у нас різні рівні служіння.

Є два начала, якими собі потрібно порадити: гнівливе начало і з пожадливістю.

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 69.

Закони Божі як реальність життя

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Ісус прийшов не змінити закон, а виконати і виповнити.

Ісус часто конфліктує з тими, хто є вчителями закону.

Ісус говорить: «Я прийшов не змінити, а доповнити».

Закон - це стосунок.

Ісус говорить: «Законом потрібно жити».

Закон - це вказівка, як увійти до глибоких стосунків з Богом.

Ісус хоче, щоб людина пішла глибше. Щоб людина була щасливою.

Щасливі люди, які підпорядковуються Богові.

Яка ціль твоєї побожності? Яка ціль твоїх стосунків з Богом?

Закони Божі є вказівкою до реальності, яка веде до реалізації життя.

Царство Боже - це стосунок, у якому повертаємо Закон. Перший закон: Джерело поставити на перше місце.

Книжник - це той, який знає як має бути. А як цим жити, книжник не буде знати.

Фарисей - це той, хто знає обряди, ритуали. Якщо дія, знання закону не провадить до стосунку - він не виконує свою ціль.

Чи реально цей закон веде до стосунку?

Ціль руху у глибокий стосунок. Якщо цього нема - закони і правила є певним примусом.

Пророки показували приклад, як жити нелицемірно, залишаючись вірними закону, однак не як букві.

Звідки у людини береться обʼєм правил, заборон: можна - не можна?

Заповіді є для добра людини!

Людина прагне, щоб їй пояснили. Повинні бути наставники, які дійшли до пізнання, супроводжуючи людину.

Ісус посилає учнів: «Ідіть, і навчіть того, що ви навчилися від Мене», - станьте наставниками.

Коли нема людини, яка чітко розкриває закон - щоб Слово стало Тілом, закон став дійсністю.

Не гріх, не дія закриває мені Царство Небесне. Якщо ти не вийдеш з цього «я все знаю», - це перша причина того, що до Царства Божого не ввійду.

Що таке Царство Небесне?

Розділ 13 у Євангелії від матер: чим є Царство Небесне?

Сім притч : скільки Царства Небесного є у серці людини.

Можна приналежати до релігійної структури і вважати, що я є у стосунку до Бога? Лицеміри формально виконують закон.

Є рух до очищення серця.

Потрібно шукати. Потрібно вкладати зусилля.

Всі закони сходяться до одного закону: люби, і роби що хочеш.

Любов - це Сам Бог.

Коли живеш у любові - тобі диктує закон любові.

Рекомендовано до прочитання

Євангеліє від Матея 5, 17-20

Євангелія від Матея, розділ 13

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 68.

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

Бути світлом для інших.

У програмі:

В чому блаженство бути вбогим в дусі? Це цілковита приналежність бути відкритим на Бога. Це - очищення від свого его.

Ідеальним взірцем вбогості в дусі є Ісус Христос.

Ісус стверджує: якщо ці блаженства для вас працюють – ви сіль землі.

Коли людина розуміє – вона є сильною. Коли не розуміє – слабкою.

Деколи Бог поступово відкриває. Основа допомагає відкривати розуміння подій.

Поступовість розуміння вписано в нашу природу.

Ми отримуємо світло стільки і на те, що тепер потребуємо.

Містична позиція – духовна вбогість.

Скільки мені потрібно знати сьогодні – стільки отримую і відповідей.

Пізнавати – це безкінечний етап.

Людина, яка зловила контакт з живим Богом – варто все зробити навіть для однієї людини.

Людина, яка досвідчила і зрозуміла закони Божої дії, вона, по ідеї, не може не світити. Не може сховатись місто, яке лежить на верху.

«Ви — світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори» (Євангеліє від Матея 5, 14)

Місто: місто Боже не може сховатися. Церква не може сховатися!

Ми є містом, яка лежить наверху. І це – дорога.

Наверху – все ясно.

Для людей, які живуть у світлі – все ясно.

Це не людське світло – це контакт з Ісусом. Це – Його світло.

Задум Бога – жити в єдності з нами.

Зрозуміти де ця єдність – неможливо.

Церква буде завжди, - вона побудована не на людині.

Свічник на який поставили це світло – це конкретна особа, яка світить всім, хто є у хаті. Є люди, які це світло хочуть прикрити.

Людина, яка є просвітлена є відважна, і є мудра. Вона знає: де і скільки говорити про це світло.

Світло у людині - це наслідок довготривалого стосунку з Ісусом.

Боротьба між світлом і темрявою відбувається у мені.

Де тут Ісус?

Багато людей люблять темряву.

Зловживання - люди, яке люблять робити щось, що темне, їм це подобається.

Кожен, хто чинить зло - ненавидить світло.

Євангеліє від Луки 1, 76: « А ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу!»

Ісус говорить: Я є Світло світу!

Людина, яка не прийняла Христа як світло світу, сидить у темряві і страху смерті. Людина, яка приймає - стає на дорогу миру.

Людина у темряві сидить, а в світлі ходить.

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 67.

Розуміння духовних принципів: захищають

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Істина, якщо вона є - вона універсальна.

Коли різні кризи приходять у життя людини, починаються зміни - доходимо до суті: навіщо це все тобі?

Учень - це той, який у стосунках з Ісусом як з Авторитетом.

Я маю розуміти: чому Ісус Авторитет мого життя?

У грецькому оригіналі «коли сіль звітріє, втратить силу» - «коли сіль стане «безглуздою». Сіль - те, що захищає від зіпсуття, захищає розуміння.

Розуміння - те, що людина використовує. Розумію - вмію користатись.

В моменті, коли втрачається контакт з Богом - розуміти, що мені потрібен провідник.

Ісус запитує: «Розумієте?» А вони не розуміли, і боялися запитати.

Розуміння приходить з часом.

Аспект розширеного кола - чим більше пізнаємо, тим більше можливостей.

Людина, яка звітріє, - людина яка не знає. Нею легко маніпулювати.

Учень, який звітріє - непридатний.

Що розуміти? Про що йдеться у розумінні?

В чому ціль християнського життя ? Дайте відповідь на питання.

Пізнаю у стосунку з Ісусом себе, починаю іншим про це свідчити і говорити.

Ми всі є у стосунку до Отця діти. Ми в очах наших батьків знаходимо сенс.

Люди хочуть побачити що їх любить Отець. Діти у своїх батьків хочуть побачити що вони люблені.

Отець не послав Сина на хресну смерть. Отець послав Сина, щоб Він явив свою любов.

Коли по людськи відчуваємо залишеність і покинутість : Бог не може не бути присутнім у житті кожної людини.

Розуміння приходить з досвідом. Як відбувається у кожного - це особистий процес.

Пізнавання - це постійний процес. Для чого я живу, хто я, яка моя місія, яке моє послання.

Правда має бути універсальною.

В навчанні Ісуса нема примусу. Є свобода вибору через досвід. Є відвага розмовляти.

Домашнє завдання: розуміння розважання над навчанням Ісуса

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 66.

Що значить: бути сіллю землі?

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Коли Ісус щось називає - воно вже є. Воно є.

Убогий в дусі - вслуханий. Воно є у кожній людині.

Жити з Богом - простір, який називається Царство Небесне.

Навчання Ісуса у Нагірній проповіді - опис дороги учня.

Реакція на те, що називає Ісус - є різна.

Люди, які вибудували свій світ, думають що найкраще що можуть зробити, утримати свій світ.

Ісус зі своїм навчанням вибиває з під ніг бажання контролювати.

Навчання Ісуса. Нагірна проповідь. Тут Ісус - новий Авторитет. Новий Мойсей. Ісус веде на глибший рівень.

Що мені робити, щоб осягнути життя вічне?

Візьми собі на працю один свій недолік: утримуватися, щоб осуджувати людей, коментувати

Про 12 крокову програму

Праця з недоліками: убогий в дусі. Прислухатися: що то за недолік?

Перший недолік – занедбування стосунків.

Коли є послух, я починаю чути, Бог кличе: йди за Мною! Починається рух!

Рекомендація: читати 5-7 розділ Євангелія від Матея

якщо людина не впускає Слово Боже- нею керують амбіції.

Слово Боже ставить дуже високу поперечку.

Навчання Ісуса дає світло.

Який сенс посту?

Це відмова від чогось доброго, щоб відчути біль.

Для чого мені важливо читати Слово Боже і розуміти?

Весь макрокосмос, який Бог створив, він є у моєму мікросвіті. Кожен персонаж у Святому Письмі можемо відчути у собі.

Коли я слухаю- воно мене торкає. Має відбуватися дотик.

Навчання Ісуса як і сам Ісус безмежне.

Щоденне розважання, щоденне слухання- спосіб життя.

Учнівство: слухаю - досвідчую - виконую.

Дух Святий настільки феноменальний, що Він знає людину, знає обставини. Від людини потрібен лише відвертий вклад.

Євангеліє від Матея, 5, 13-16

Ви - сіль землі.

Коли втрачає силу ?

Ісус говорит учням: у вас є місія - захистити землю від зіпсуття.

Звідки іде місія?

Серце християнства назначене місією.

Бути сіллю землі - місія учня.

Сіль те що захищає від зіпсуття, те, що дає смак.

Бажання жити життя.

В якомусь моменті людина починає гнити.

Я не є джерелом сили. Єднаюся з Джерелом Сили - Божественною Силою.

Навіть якщо є люди, які мають труднощі, то учні мають бути тими, хто у першу чергу проживає захищеність і дає іншим захищеність.

Не забувайте ким ви є для цього світу!

Дзеркало: чи ти реально живеш Божою силою, чи зіпсуття у тобі?

Коли людина не має Божественної сили, вона рухається до зіпсуття - до гниття.

Чому земля розпадається? Чому йде зіпсуття екології? Споживацтво!

Учень - як пророк: на початку стосунок з Творцем життя, пізнавати в чому моя місія.

Первородним гріхом людська природа зіпсута, але не знищена. Добра Новина: повернення до єдності з Богом.

В чому ясність?

Ми потребуємо Божественної сили.

Ісус є сіллю, світлом, силою життя, смаком.

Якщо у мене нема сили, мені потрібно звернутися до Сили.

Сіль дає смак. Євангеліє дає – яким би не було життя, - воно завжди буде смакувати.

Домашнє завдання: досліджувати у собі силу солі

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 65

Дивна логіка: блаженні переслідувані за правду

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Блаженні переслідувані за правду, бо їх є царство Небесне.

Одна з наших трудностей, коли ми непомітно стаємо керівниками свого життя.

Бог не обмежує нас. Він є Джерелом життя.

Горе - це життя, коли людина виходить з-під простору блаженств і входить у територію горя.

Щоб зʼєднатися з Богом, потрібно бути вбогим духом.

Царство Небесне - це єдність.

У «нормальному» житті ми чекаємо, що Бог зробить так, як хоче людина. В цьому є небезпека не зустрітися з Богом.

Тихі, смиренні серцем, - уподібнення до Ісуса.

«Ідіть, зрозумійте, що я милосердя прагну, а не жертви!»

Насиченість, коли у кожній ситуації бачу: а що на це Господь?

Нам потрібен Ісус, нам потрібен Дух Святий, щоб зрозуміти: Господи, говори до мене, що я маю робити? І тут починається милосердя.

За страхами і тривогою - дух страху. Людина, яка має чисте серце, чистий розум - вона починає бачити, що Господь говорить.

Люди, які вміють побачити Бога - впроваджують мир.

Учні, які прийняли мир Ісуса Воскреслого були переслідувати.

Свідки Правди, свідки Ісуса - це ті, хто наражається на переслідування.

Щоб страх не паралізував - потрібно усвідомити: що мною керує?

Один з ресурсів - духовний погляд на життя. Погляд через Ісуса.

Отримати опори у сенсах - через влив Ісуса.

Вихід в інформаційну пустиню: шукати відповіді.

Вибудувати день, що першу інформацію про себе - беру з Духа.

Хто мене надихає?

Є дух людський, дух страху і Дух Святий.

Коли є певна криза потрібно задати собі питання: який дух мною керує?

Проклятий той, хто уповає на людину? Чому?

Не можна отримати благословіння яка не має благословіння, це - утопія.

Утопія - коли людина хоче вибудувати на горизонтальних структурах благословенне життя.

Допомогти багатьом стати на коліна: убогі в дусі.

Блаженство - це не фізична безпека.

Це - стан єдності з Богом. Більше слухати Бога, ніж людину.

Один з найбільших страхів - страх страждання.

Дивна логіка: блаженні переслідувані. Чому переслідувана людина є блаженна? Вона в єдності з Богом.

Ставання на коліна - жест послуху перед Тим, перед Ким ти стоїш. Перебування на колінах перед Господом- тільки Йому це належить.

Зовнішній жест може вести до внутрішнього.

Страждання ламає гординю.

Бути в постійній убогості, яка є багатством.

«Живу вже не я, а живе в мені Христос»

Переслідування за Правду: якщо нема Ісуса, а лиш ідеї - це про вірність Ісусові. Жива присутність Особи Ісуса. І лише так можна встояти у цьому стосункові.

Блаженні переслідувані за правду - це не є простим і легким.

Коли людина є у стосунку з Ісусом, не концентрується на стражданнях, а на тому, як отримати силу. Ісус настільки сильний у стражданні

Людина, яка має чисте серце, чистий розум - вона починає бачити, що Господь говорить.

Ідіть, зрозумійте, що я милосердя прагну, а не жертви!

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 64

Блаженні миротворці: уподібнення до Ісуса

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Не відповіді є важливими, а «де Ти, Господи?»

Перше питання Ісуса у Євангелії від Йоана: «Чого шукаєш?»

Жінко, чого плачеш, кого шукаєш?

Єдність всиновлення не доступна ангелам. Вони мають служити.

В світі, у якому ми живемо - є зло. Звідки воно походить?

Зло є нестачею добра.

Ми можемо шукати: як впровадити у зло добро.

В моменті коли Люцифер перестав вглядатися у Боже Добро відбувся момент відходу.

Хрест - дерево життя.

Ісус через свою жертву повертає нас до центру.

Коли людина відвертається від центру, до кого вона звертається?

Коли є досвід - ти стоїш перед вибором.

Ми є центром Божого Одкровення.

Ми у собі маємо побачити: де я відвернувся.

Як у мені відбувається відвернення?

Нам не доступно: як це бути у повній єдності з Богом.

В кожному блаженстві є обіцянка.

Духовність - велика сила, щоб знайти сенс, як жити у цьому важкому часі.

Блаженства - це життя у стосунку. Посеред раю, мого саду потрібно поставити стосунок.

В конфлікті часто зациклюємося на людській справедливості, варто поставити у центр Божу справедливість.

Ісус говорить прямо: Він хоче, щоб ми були у повноті благодаті.

Дорога, якою веде Дух Святий - це цілісна дорога: бачити духом, душею, тілом.

Кожен гріх робить серце нечистим.

Нечистий - дух бунту.

Чистота - це не лише про сексуальні гріхи. Це - про чистоту серця.

З людського серця виходять гріхи.

Ми рухаємося до центру. Щоб повернутися до Бога потрібно повернутися до себе. Брати відповідальність за свої стани.

Ісус високо піднімає планку.

Блаженні миротворці, бо вони Синами Божими назвуться

Як це бути миротворцем?

Ісус був творцем миру.

Без розуміння блаженств і процесів ми не розуміємо, який мир приніс Ісус?

Ісус вносить мир у конфлікт.

Миротворчість Ісуса не є наївна.

Можна це робити чи не можна: Людина, і любов до людини є першою.

Фокус потрібно змінити. Такого миротворця як Ісус натовп не хоче.

Найбільш потужний момент миротворчого Ісусового діяння є молитва на хресті: «Отче, прости їм, бо не знають що творять….»

Ісус є тим, хто творить мир.

Пророча мова - як операція. Правдиве християнство противиться злу.

Молитва св Франциска: «О Боже, вчини з нас знаряддя свого миру…»

Блаженства як медитація. Молитва святого Франциска як медитація.

Блаженні миротворці - вони Синами Божими назвуться: уподібнення до Ісуса.

Людина блаженна, бо вона уподібнюється до поведінки Ісуса.

Людина, яка стає миротворцем, має духа миру.

Я втрачаю пристутність Бога, коли втрачаю мир.

Учні Ісуса мають бути миротворцями.

Якщо вас не приймають- стрясіть порох з ваших ніг. Це - відповідальність тих, які не прийняли. Ісус не осуджує.

Християнство - це не наївність.

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 63. Очистити серце, щоб бачити Бога.

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Блаженні чисті серцем бо вони Бога побачать

Якщо нема капітуляції перед Богом - я або хтось інший керує моїм життям

Часто людей лякає слово: воля Божа.

Безбожність засмучує.

Справедливість - це пошук погляду на події через призму Божого погляду на світ.

Милосердя - лікування сердець.

Коли людина підпорядковується, втихомирюється, лікує свої рани через милосердя - доходить до стану чистого серця.

Завдання: очистити серце.

Очищення серця - співпраця з Божим Словом.

Бачити цей світ очима Бога.

Я бачу світ з очима, зʼєднаними з Ісусом.

Яка велика різниця у погляді на життя у різних людей.

Погляд очима Бога віддалений.

Орел - символ бачення людини, зʼєднаної з Богом.

Книга Одкровення дає перспективу від Буття до Другого Пришестя. Я є частиною історії.

Коли чисте серце?

Після сповіді гріх пробачений, однак є корінь. Наскільки Таїнстсво Сповіді очищує серце?

Показник: чи людина бачить діяльність Бога у себе у житті?

Якщо людина бачить де вона втратила Бога - людина не тому йде до сповіді бо треба, бо їй погано, бо хтось сказав, бо не може чогось осягнути. Іду до сповіді очиститися, щоб мій взір і моє серце були більш очищеними - я ще далеко від Бога.

Бачення Бога чітко повʼязано з очищенням через навчання Ісуса. Слово Боже має силу очистити.

Навчання Ісуса очищує.

Чистість: Сила Слова Божого звільняє від темряви, від нечистоти, яка заважає бачити Бога.

Що впускаю у серце - те мене і формує.

Слово має силу. Очищення - це звільнення. Моє бачення стає яснішим. Стає чистішим. Приходить багато миру.

Плодом очищення серця є миротворіння.

Я бачу як маю поводитися в тут і тепер у спокійному стані.

Подивитися на світ очима, зʼєднаними з Ісусом.

Чим більше хочу перебувати у Божому Царстві, тим більше хочу бачити чітко.

Коли людина має інсайти: її серце достатньо чисте, Бог готує її серце, щоб вона побачила.

Погляд маленької дитини - чисте серце.

Якщо дивишся в очі Бога, якщо бачиш очі Христа - бачиш мир, перспективу, справедливість. Загублення душі - це наслідок того, що людина не увійшла у стосунок з Богом.

Чекати на життя коли закінчиться війна - це жити у режимі не життя.

Достатньо кожному дню своєї радості, страждання і труднощів. Навчитися жити у сьогоднішньому дні, говорить Ісус.

Що означає: жити сьогодні?

Щоб жити сьогодні- потрібно бачити.

Де Ісус і яке твоє служіння?

Кожна людина носить у собі питання місії.

Питання: що мені тепер робити?

Блаженні чисті серцем, бо бачимо Бога - в Авторитеті, в Ісусі людина бачить як діяти.

Якщо я бачу добру новину - то як її несу далі?

Після смерті людина далі робить вибір. Людина відкидає Бога, а не Бог відкидає людину.

Нічого нечистого не може увійти до Бога.

Свобода у тому, що я приймаю і віддаю любов.

Досконала любов - віддаю і приймаю стільки, скільки потребую. У чистому любовному стосунку є гармонія між віддаванням і прийманням любові.

Любов є тоді, коли є взаємне.

Бачу, як це діє.

Бачу, бо це - споглядання, контемпляція.

Чисте серце - Бог є моїм скарбом. Я починаю бачити як він діє. Бачу, як Він діє через мене.

Один з проявів любові - уважне слухання.

Людина, яка має досвід Бога, шукає як би ще більше очистити серце і краще бачити.

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 62

Милосердя - принцип лікуючої любові

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Тоді я увійду у Царство Боже, коли зможу йому підпорядкувати своє життя.

Убогість полягає у нагості.

Синхрон полягає на тому, що Бог не забирає мою волю.

У синхроні нема проблеми підпорядкованості.

Коли входимо у підпорядкованість - є гармонія.

Гармонія полягає у тому, що кожен отримає повноту.

Насичення - це про стосунок. Щоб було насичення має бути синхрон.

Господи, веди мене, покажи, як мені повестися у цій ситуації.

Вільність обмежена? Вільність не може бути обмежена!

Свобода - невідʼємна частина нашого буття. Свобода ніколи не відніметься.

Чого Бог не знищить всіх поганців?

Принцип любові і справедливості- Бог з початку створив людину з безсмертною душею, духів, ангелів, - обдарував безсмертям.

В якомусь моменті вічності Бог зродив буття.

На чому полягає пекло?

Диявол не має доступу до Царства Небесного.

Коли я впокорююсь перед Богом - це акт моєї волі. В моменті коли це відбувається: якщо впущу Царство Небесне, - я визнаю Бога і підпорядковую Йому все, що є у моєму серці.

Темрява осуджує.

Де твої думки, де твоє серце?

В моменті Суду - повний розрахунок.

Свобода - це сила, влада і дар. І це - прояв любові. Без вільного вибору нема любові!

Коли ми віддаляємося від Бога - ранимо один одного.

Милосердя - лікуюча любов.

Господь говорить: я можу полікувати твоє скривджене серце

Коли я молюся за кривдника лікується моє серце скривджене кривдником.

Любов - це стан, у якому Бог створив світ

Милосердя накероване на зцілення серця.

Не було би ран, була би чиста любов- agape.

Рани не бувають без стосунків.

Пробачення – про/бачення.

Ми не є джерелом благодаті.

Ісус є справедливістю. Він є посередником Милосердя.

Пробачення - я впускаю у цей стосунок Бога.

Людина зцілена чиста серцем.

Образа це полон.

Коли пройдеш через це визволення - про бачення

Біль можу принести у жертву. Це момент єдності з Серцем Ісуса. (Приношу жертву як дар - оплакування, страждання - смс)

Пробачення - це визволення мене від ненависті.

Ісус у 99% не дозволяв, щоб порушували Його межі.

Страх смерті - це потужна сила.

Страх болю - це потужна сила.

В моменті людина отримує усвідомлення і нове бачення, вона розуміє, що це - не кінець, це стане жертвою і величезною силою.

Милосердною може бути людина, яка сама підпорядкувалась його милосердю.

Найбільшою кривдою є те, коли люди, які б мали передати Божу любов- кривдять.

Блаженні милосердні, бо вони досвідчать Милосердя.

Тайна сповіді є одним з місць Божого Милосердя.

Мій стосунок до людей є таким , наскільки я повний Божого Милосердя

Я посланий щоб нести людям Добру новину, але чи моє серце зцілене

Наше завдання: пропрацювавши свої рани творити простір милосердя.

Є багато засобів, якими можна користуватися.

Серце може бути або милосердне, або жорстоке.

5 пунктів дії Божого Милосердя

⁃ Бог завжди є милосердним

⁃ Бог може і хоче лікувати серце людини напряму

⁃ Бог лікує і діє у своєму милосерді через людей

⁃ Таїнства є засобами Милосердя

⁃ Милосердя має свої умови: зі сторони Бога іде поток. Милосердя потрібно прийняти.

Чому єпископський девіз: Милосердя?

Як місія, послання?

Без милосердя нема любові. Якщо не буду милосердним, ніколи не дійде до любові. Це - вотум довіри. Безумовна любов.

Рекомендовано до прочитання:

Євангеліє від Матея, розділ 5-7

Євангеліє від Йоана, розділ 17

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 61

Голод по справедливості.

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Є обітниця повноти блаженства, щастя. Чого прагнеш? Повноти, миру, свободи, доброти, прийняття.

Є блаженство, є принцип, є обітниця.

Якщо не працює перший принцип убогості - інші не зрозуміти.

В оплакуванні примаємо втіху, переоцінюємо.

Тихість, смирення - це новий рівень стосунку з Богом.

Бог являється у тихості, Його слово дуже сильне, дуже міцне.

Бог дуже вразливий.

Смиренність - пошук тиші.

Один з показників людини, яка має стосунок з Богом - вона шукає тиші.

Тиша - це стан духа, душі, коли людина витримує цю тишу і може бути з Господом на самоті.

Віртуальний світ – «помічник», щоб заглушити те, що є всередині.

Щоб почути, що Господь говорить про мене, потрібно втихомиритися.

Блаженства відкривають, яким є Бог, з іншої сторони.

Щоб мати - потрібно мати.

Коли ти щось досягаєш - відкривається новий рівень у духовному житті.

Душа має свою природу, стосунок має свою природу. Рослина не буде рости, якщо ти не виконаєш умови. Стосунок не буде рости, якщо нема виконаних умов.

Базовий принцип: чи ти вибрав/вибрала Ісуса як того, за ким хочеш піти?

Якщо людина не триває у навчанні Ісуса, то у чому триває? Релігійність можна використовувати як заспокоєння певних потреб. Але коли приходить криза - людина потребує відповіді. Щоб дати відповіді - потрібно пізнати поведінку Ісуса.

Блаженні голодні та спраглі справедливості, бо вони наситяться.

Ми носимо в собі голод по справедливості, по праведності.

Коли ми говоримо: щось не справедливо, відбувається неправда.

Маємо прагнення - голод і спрагу за справедливим стосунком. Ісус говорив: «Прийдіть до Мене всі спраглі і втомлені, Я - Хліб життя…»

Ісус показує, що це Він заспокоює потреби правди і справедливості.

Справедливість є у поведінці Ісуса.

Поза Ісусом неможливо знайти справедливість.

Я не є справедливим. Я можу вкладати зусилля, аби бути справедливим. Нема людини, яка б задовільнила спрагу у справедливих стосунках.

Знайти заспокоєння можливо лише у Ісусі.

Ісус у цьому світі зазнав найбільшої несправедливості.

Чим більше людина заглиблюється у блаженства, тим більше вона стає незрозумілою для світу.

Якщо я не Бога хочу підпорядкувати собі, а підпорядкуватися Богові, тоді я починаю розуміти чим є та справедливість, яку приніс Христос.

Якщо ти покаєшся - тобі гріхи будуть прощені, і це - Божа справедливість.

Божа всемогутність - Він може пробачити найбільші гріхи людині, якщо вона покається.

Людина, яка це не чує, буде нести справедливу кару.

Тема справедливості є дуже активною у нашій країні.

Бог справедливий. Людина нестиме наслідки - вона сама себе карає злими вчинками.

Бог пропонує дорогу добра, дорогу навернення.

Закон свободи: людина зловживає своєю свободою.

Справедливість як принцип.

Яку справедливість я шукаю? Хто є інстанцією справедливості? Якої я шукаю правди? Якої шукаю справедливості?

Щоб побачити на чому побудована справедливість у Всесвіті - ключем є поведінка Ісуса.

Чи є у мене Божественне прагнення не смерті грішника, а щоб він навернувся?

Чи я прагну, щоб ця людина пізнала Бога.

Якщо я не буду людиною, яка не розірве ланцюг злодіянь - він не перерветься.

Спрага по справедливості величезна.

Ключем може бути лише Христос Воскреслий.

Господь довготерпеливий.

Страх Божий - початок мудрості.

Правда – це є виконати волю Отця.

Шукайте найперше Царства Божого.

Поставити Бога на першому місці.

Справедливість це не щось. Справедливість це Хтось.

Християнство - це Особа.

Жертва починає діяти - люди починають оживлятися через спосіб переживання страждання, які показує Ісус і Божа людина.

Неспокійне серце людини, поки не заспокоїться у Богові.

Праведність, справедливість - це дійсність Духа Святого. Я починаю це бачити.

Справедливий світ - він Теоцентричний (Христоцентричний).

Христоцентрична спрведливість не відкидає нікого. Запрошує всіх.

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 60.

Смирення, лагідність як наслідок стосунку з Богом

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

В моменті, коли відбувається оплакування, приходить тиша, смирення, сила, яка входить у життя через розпізнання як далі рухатися.

Блаженні вбогі духом - це позиція підлеглості Богові

Ми постійно в наших діях робимо вибір.

Наша проблема ми закриті. Відкритість на Бога - це блаженство.

Фарисеї книжники думають, що знають.

Митарі і блудниці - ті, які заблудили, бо втратили контакт з Богом. Переживають пошук Бога.

Досвід дару контакту з Богом - це стан, коли є постійне усвідомлення, що це неможливо затримати. Я розумію, я усвідомлюю, я не можу це проконтролювати. Бога неможливо «закрити в коробочку»

Доторкаєшся, пізнаєш - і розумієш як багато всього не знаєш.

Затримуватися не добре, бо не розвиваєшся.

Бог не звʼязав собі руки Таїнствами.

Коли людина має живий досвід контакту з Богом, вона усвідомлює, що Бог набагато багатший, ніж усі можливості.

Приходить час оплакування гріхів: що я втратив.

Мої помилки - я сумую, на це є основа.

Якщо нема процесу оплакування- людина не рухається далі.

Поки людина не сумує - вона не знає як далі рухатися: «Їхні очі були закриті від смутку», - учні з Емаусу.

Поки учні з Емаусу не розповіли свою болісну історію, вони не в стані були побачити.

А чи не це мало статися з Помазаником? Учні були засліплені, бо мали свої очікування.

Досвід страждання близької людини - це дуже болісний досвід. І його потрібно оплакати і пережити.

…«вони сиділи мовчки». Людина, яка не вміє пережити втрату, скеровує агресію на руйнування себе й інших.

Служіння священника не привʼязується до одного місця: коли Господь каже - він рухається далі.

Людина переживає Божий дотик. Оплакування - біль потрібно пережити. Кожна втрата має свою міру переживання і оплакування.

Оплакування - прийняття реальності.

Бог кличе ще до глибшого контакту з Ним, щоб звідти реагувати на дійсність.

У сумуванні, у болі людина отримує відповідь як далі рухатися.

Коли людина не вміє побачити сенси, вона опускається, опускає руки, заглушає біль, пришвидшує свій кінець.

Страждання має потужну силу, щоб переосмислювати сенси, і дати собі відповідь.

Блаженні тихі - блаженні лагідні, смиренні. В моменті, коли відбувається оплакування, приходить тиша, смирення, сила, яка входить у життя через розпізнання як далі рухатися.

Занедбання достатньої кількості перебування у Джерела приводить до вигорання.

Перше завдання апостолів: молитись і навчати.

Звідки черпаю силу? Маю собі дозволити сумування. В сумуванні переосмислення.

Моя душа потребує достатньо багато часу бути наодинці з Богом.

Молитва як спосіб особистого стосунку, і як спосіб синодального служіння.

Павло пішов на 3 роки у пустелю: слухав, сумував, оплакував.

Ісус часто іде на самоту.

Тихість - тихі успадкують землю. Це стан після оплакування - набратися тихості, і з цього реагувати що діється.

Дія з лагідності серця - людина яка діє під впливом Духа Святого, а не зранення.

Страх входить у життя через біль. Біль змінює тривогу до майбутнього.

З болячки людина реагує страхом. Вона буде або нападати, або втікати.

Ісус у Гетсиманіі оплакав свою смерть. І Він іде лагідно по Хресній дорозі.

Ісус: «Мені йдеться про воскресіння Духа»

«Життя вічне в тому, щоб пізнали Того, Хто Мене послав»,

Євангелія від Йоана 17:3

Тихість, лагідність, смирення - зустріч, яка впроваджує у моє серце мир.

Блаженний вбогий духом - лагідність і смиренність.

Успадкування землі - земля, обіцянка: Мойсей був названий найбільш лагідним з поміж усіх людей на землі - найбільш смиренним.

Земля - моє серце. Рай – всередині.

Підпорядкування Богові - лагідність. До лагідних тягнуться люди. Людина, яка підпорядкована Богові має благословення «у сто разів більше»

Повернення до стану благодаті.

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 59.

Сумування, що дає утіху

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Одна з криз - пошуки сенсів, пошуки виходів.

Підлеглість. Нехай не буде інших богів. Принцип убогості є центральним.

Євангеліє є парадоксальним.

Коли ми чогось тримаємось, і не хочемо впустити Бога, - якщо духовно зростаємо, то розуміємо, що принцип підлеглості, віри, довіри є базовим.

А для чого привʼязуватися? Для чого нам матеріальні блага?

Коли прив`язуюся починає мною керувати пожадливість, страх втрати. Визволення від привʼязаності - це процес.

Чим більше я зближуюсь з Богом, чим більше відбувається це зцілення - і рухаюсь, бо я ведений.

В убогої людини нема плану. Це - підлеглість.

Коли ми розпізнаємо Божественну присутність - будемо розуміти, який наступний крок.

Євангелізація, учнівство є основою.

Якщо не вибудуваний стосунок - учень/учні, то це потрібно повернути.

Багато людей, добрих християн, мають слабо вибудуваний стосунок з Ісусом як Наставником.

Я знаю чому я є тут. Я знаю за ким пішов/пішла.

Ісус говорить: «Іди за Мною! Чого шукаєш? Іди, і побачиш!»

Чому я є тут?

Блаженні засмучені.

Блаженні ті, що оплакують.

Є вказівка, як це працює. І є обітниця.

Якщо я вхожу у підлеглий стосунок з Богом, я починаю бачити, що я втратив у той час, коли не був Йому підлеглим.

Пізнання правди про Божу любов. Наслідок оплакування - можливість, щоб мої рани були поліковані, очищені і щоб я дійшов до зцілення.

Оплакування - відкритість на утіху.

Смуток, який руйнує, це коли людина не вірить, що може бути прощена, зцілена і може з цього вийти. Утішитель говорить: «Якщо твої рани будуть червоні як шкарлат, я тебе вибілю»

Коли людина досягає дна - це великий аспект навернення.

Убогість приходить як наслідок дна.

Чим ближче я до Бога, тим більше мене болить те, що я втратив.

Коли через гріх віддаляюся від Бога - приходить смуток.

Гріх - пошуки насолоди на своїй волі.

Досвід Любові Бога і моєї помилки веде до оплакування.

Розкаяння повʼязане з оплакуванням.

Процес оплакування: як далі жити.

Є оплакування гріха грішником. Є оплакування грішників.

Якщо не проявити плач - камінне серце.

Ісуса дуже боліло, коли він бачив у людях, що вони не хочуть навернутись.

Чим більше людина наближається до Бога, тим більше вона плаче, тим більше вона стає вразливіша.

До цього потрібно дозріти. Це - процес.

Коли людина зустрічає любов Божу до неї приходять усвідомлення помилок.

Небожим ставленням є осудження і байдужість. І не задається питанням: як допомогти. Буває, що я безсилий, щоб цим людям допомогти.

Признати своє безсилля: я цих людей не зміню. Але як я можу їм послужити?

Ісус не біжить лікувати Лазаря. Але Він оплакує. Чому?

Сестри Лазар настільки зациклилися на втраті, що вони не бачать реальності. Смерть це перехід.

Час плакати. Тим, які не пізнали того, що веде до повноти.

Основний життєвий принцип - підлеглість.

Перспектива блаженства: дар сліз - це благодать. Вона дається на міру відкритості серця.

Оплакування підсилює убогість.

Оплакування- спосіб молитви

Щоб бути втішеним потрібно признатися до своїх зранень.

Оплакування - це процес, на який потрібно дати собі час.

Рекомендовано до прочитання:

5,6,7 розділ Євангелія від Матея.

о. Павло Козацький ОР, Єпископ Микола Петро Лучок ОР « У пошуках Авторитету»

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 55.

Вічність у хронологічному часі.

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Ісус повний Духа Святого говорить, що Він кожному приніс можливість увійти у стан благодаті.

Внутрішній конфлікт є динамікою постійного пошуку.

Всередині є пошук сенсу життя, як дати собі ради, пошук щастя, любові.

Конфлікти ведуть до того, щоб ми задали собі питання: «Чому? Що відбувається?»

Щоб бути благодаті повним, потрібно навчитися співпрацювати.

Як функціонує Божа благодать?

Вона діє у кожну мить: тут і тепер, у повноті своїй.

Нема майбутнього. Можна діяти лише у тепер.

Бог, коли являється, дає благодать на тепер.

Тепер тобі потрібна благодать довіри.

Ісус говорить: «Не бійся! Довіряй мені!»

На кожну мить у Святому Письмі написано: «Не бійся!»

Страх – це базовий безбожний стан: події з минулого можуть так впливати на теперішній час, що я закритий, я боюсь, бо якісь зранення я ношу в собі, і я закритий на Божу благодать.

Вся проблема у закритості.

Ми живемо в історичному часі. У хронологічному часі.

Події з минулого можуть так впливати на теперішній час, бо я закритий, бо я боюсь, і через цей страх я закритий на Божу благодать.

Потрібно впровадити у цю горизонталь Божественну присутність. Тепер є час благодаті! Тепер є час, обіцяний Богом.

Що значить вечеряти з Ісусом? Це - зустріч друзів.

Це - перебування разом.

Відкрити серце можу лише я.

Це - центральний момент для мене і для кожної людини.

Є хронологічний час і ми впускаємо туди Боже Одкровення.

Вічність входить у час через Ісуса Христа.

Є досвід відчутності відчуття часу, є стан. Господь дає дотик до вічності.

Рухаючись у часі людському увійти у цю вічність.

Зусилля руху, щоб вийти з Єгипту, зі своїх домівок, зі звичного. Вийти у паломництво.

Якщо на паломництво дивитися без віри - це виглядає дивно. Якщо дивитися з вірою - це проходження через Ісуса.

Як легко все втратити в один момент.

Знову робити зусилля, щоб знову повертатися до стану благодаті.

На цьому полягає зрілість, щоб розуміти.

Зріла духовність полягає на тому, що я розумію, як це працює. Відкритість - це така мить, що є мить, коли я впадаю у механізми осудження.

Коли ми побули і страху, злості, агресії, починаю робити злодіяння.

Життя відбувається у дорозі. Життя не є статичне.

Благодать не є ніколи лише для мене. Любов ніколи не є лише для мене. Вона є через мене.

У нас одна основна місія: молитися за мир у нашій державі.

Ми вкладаємо великі духовні зусилля, щоб наша країна була захищена і благословенна, щоб ми витіснили темряву із нашого серця і дали простір Богові.

Якби ми не мали відкритості на Бога, було б набагато гірше. Ми є носіями або благословення, або прокляття. Ми є або носієм світла, або темряви.

Війна є у серці кожного з нас.

Війна не закінчиться переговорами.

Якщо у цьому часі впускаю Божественну благодать, то вирішую по якій стороні стаю.

У кожного є своя місія і сфери відповідальності, але стан серця вирішує наслідки.

В духовному сенсі - війна це стан серця.

Що відбувається у твоєму серці?

У духовному світ війна повʼязана з тим, щоб якомога більше людей занурити у темряву. Важливо помітити: що відбувається у моєму серці? По чиїй стороні стою? Кого я вибрав?

Іде момент конфронтації світла і темряви. Світло світить, доторкає до темряви людини. Людина може закрити двері у своїй ізоляції.

В історії спасіння проблема людини у відкиненні Бога. Людина не признається до цього. Важко до цього прямо признатися.

Під враженням Божого смирення, вірності, любові.

Бога не можна вбити.

Світло не можна вбити.

Світло, яке виштовхують - покидає те місце.

Архангел Михаїл є покровитель нашої держави. Можливо наша місія є така: встояти у світлі. Будемо стояти до кінця. Хто як Бог?

Встоявши, виганяємо зло з нашого серця: «Хто ж як Бог?»

Смирення Бога у тому, що Він шукає відкритого серця.

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 58.

Як це: бути вбогим духом

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Капітуляція. Я або впускаю Бога у своє життя, або не впускаю.

Чи є життя, куди я впускаю Бога, чи є - куди не впускаю?

Євангеліє- це не наука. Євангеліє випливає з Буття.

Це є буттям.

Підхід Ісуса: іди за Мною і досвідч. Воно накеровано не на мислення, а на переживання.

Цей принцип визволяє. Коли людина не почуває себе достатньо розвинутою, порівнює себе з іншими - де тут Бог?

Але коли я капітулюю: Боже, чи ти хочеш? І я розпізнаю, що Він хоче - приймаю Його пропозицію і роблю, що Він хоче.

Покликання з позиції убогості.

Яка різниця: навчений - не навчений? Бог покликав, а я пішов!

Обітниця Ісуса підтверджується тут, за життя!

Тут перевіряється, чи принцип працює: блаженні вбогі духом.

Обітниця і принцип дієвий - на цьому принципі будується основа щасливого життя.

Царство Небесне - я створений жити щасливим життям.

Горе - наслідок того, що людина не входить у простір, який впроваджує людину у Царство Небесне.

Людина Богом створена і запрошена до Царства Небесного, однак вона відвернулася. Ісус пропонує принцип вбогості, як повернення до Царства Божого.

Дуже важливо у духовному житті відкласти знання інтелектуальні.

1 крок у 12-ти кроковиї програмах: ми признали своє безсилля, перед проблемою, яка опанувала нас.

Як тільки я починаю керувати своїм життям - воно стає некерованим.

Принцип підлеглість Богові.

Чи ти можеш себе назвати людиною, яка стоїть перед Богом убогою?

Аспект служіння: я постійно служу - кому? Що я вибудовую?

Людина постійно комусь чи чомусь служить. Їй може лише здаватися що вона панує, але насправді- кому вона підлягає у цьому пануванні?

Можна служити або Богові, або темній силі, як принципу руйнування.

Людина капітулює, коли їй погано.

Коли людина капітулює- наскільки вона свідомо це робить?

Ісусова молитва або фраза із Святого Писання допомагає капітулювати.

Ісусові всі поклоняються у світі.

Людина може бути лише зламана, і покорена. Друга частина цього принципу- є Бог, і Він Джерело. Якщо я не знаю - то Він знає.

Чи я живу цим принципом?

Коли я використовую цей принцип - допомога приходить.

Коли я живу зі своїми планами - я не убогий. Чи я узгоджую своє життя з Богом?

Смирення веде до відкритості.

«Ось я слугиня Господня», - свідомий момент.

Зроблю все те, що я бачу від Бога. Марія вбога.

Конфлікт - це добре. Коли хтось має на мене план – відбувається внутрішній конфлікт, що мене хочуть використати.

Коли починається внутрішній конфлікт- потрібно стати вбогим і впустити Бога.

Коли є подія , стаю перед Господом: у руки твої передаю Дух мій. Не «крутити» у голові.

Бути підлеглим волі Отця.

Як розпізнати що є добром? Як сказати ні?

Розпізнавання: Господи, що ти хочеш?

Чому важливо називати відчуття, почуття: коли стаю перед Господом, приходить звільнення, приходить сила.

Позиція вбогості: «Господи, промовляй! Слуга твій слухає!»

Медитація, молитва - я іду на особливу зустріч з Джерелом бутття.

Для чого воно тобі?

Тобі важливо зрозуміти навчання Ісуса?

У кого ти шукаєш відповіді?

Сповідь - капітуляція.

Недостатньо - коли піду до сповіді!

Моє особисте покаяння не достатньо!

Назва сповіді - стати в правді , визнати слабкість, капітулювати і визнати всемогутність Бога.

В Тайні Сповіді відбувається не тільки звільнення, а й наповнення.

Коли я маю план - нема аспекту місії. Яке моє послання? Які мої таланти? Чому я знаходжуся там, де знаходжусь?

Правда і покора - принцип блаженства.

Покора - я приймаю реальність.

Реальність - тільки тоді працює, коли я стаю вбогий духом.

Покора - це слухання. Господи говори….

Рекомендовано до прочитання:

5,6,7 розділ Євангелія від Матея

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 57.

Конструкція блаженств

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Один з принципів Святого Письма: пояснювати Святе Письмо Святим Письмом.

Потоп – образ Нового Творіння.

8-ка це започаткування нового етапу у житті людства. Має звʼязок з Христовим Воскресінням.

8-ка має повноту, і має безмежність.

Бог не залишає людину, яка віддаляється.

Є різні кола братерства.

Брат може стати ворогом. Ісус дає вказівки не тільки до брата, а й до ворога.

ЩО МЕНІ РОБИТИ, щоб осягнути Царство Небесне, життя вічне?

Царство Небесне між вами: якщо присутність Ісуса є зовнішня і внутрішня, то ми знаходимося у цьому просторі.

Ми носимо в собі прагнення зʼєднатися з Богом.

Ісус говорить: щоб всі були одно - я в тобі, а ти в мені.

Є люди, які є носіями світла.

Ціль, щоб ми у цій присутності Ісуса були максимально занурені.

У блаженствах є вказівки як дійти до повноти.

У Святому Письмі нема нічого випадкового.

У Євангелії завжди бачимо три складові

обітниці - що Бог обіцяє

дорога, щоб отримати обіцянку. Принцип обіцянки- бути вбогим духом. Без цього принципа Царство Боже закрите.

обіцянка-вказівка-перешкода.

Обітниця: де вказівка до дії, а де є перешкода?

Коли є вказівка до дії, її треба робити

Поки не працює перший принцип інші не будуть працювати.

Людина чує, але не вкладає зусилля.

🪽Якщо людина читає, слухає - той самий Дух, Одкровення, приходять до людини, і це починає працювати.

Щоразу Св Дух відкриває нові і нові шари. Це просто може бути стан миру.

Бог, коли себе відкриває Мойсеєві: Я Є Сущий.

Ціль, до якої рухаємося - до убогості, простоти. Це є початкова, базова позиція.

В блаженствах - принцип розвитку

Блаженства - дорога до єдності, де є обітниця і пропозиція до принципу, що процес відбувається у людині.

Убогі духом - перекривається з принципом навернення.

Як зловити мавпу?

Людина, яка не хоче відпускати- вона «багата», і поки людина не капітулює (тут не про матеріальне майно), принцип убогості - це принцип капітуляції: Ти Бог! Ти говори! Я слухаю! Ти Бог!

Людина, яка не вбога духом закрита на Царство Небесне.

Блаженні засмучені, бо будуть утішені. Після навернення людина оплакує свої гріхи, втрати.

Потрібен час щоб оплакати свої гріхи, або оплакати наслідки гріхів інших.

Блаженні лагідні - уподібнення до серця Ісуса.

Коли людина осягає стан уподібнення до Ісуса, починає відчувати голод, потяг для Бога. Найбільший голод за Божою правдою і справедливістю веде до насичення.

Справедливість Божа відрізняється від сприйняття людської.

Чим більше уподібнення до Ісуса - наближаюся до Отця Небесного і стаю милосердним. Почати дивитися з милосердям на цей світ.

Якщо не будете пробачати тим, які скривдили - Отець не простить вас.

Пробачення - погляд на світ очима Отця Милосердного.

В нас вписаний Духовний шлях уподібнення до Бога.

Блаженні чисті серцем.Чистота - це близькість. Не може увійти до Царства Небесного нічого нечисте. Процес веде до близькості, а близькість веде до бачення.

Прозріння - духовний етап як наслідок попередніх етапів.

Чим чистіше серце, тим більше бачить людина присутність Ісуса.

Блаженні миротворці - це стан, коли сильне уподібнення до Ісуса, що мої слова, мої дії , наповнені миром. Це - наслідок зʼєднання з Ісусом. Пророча мова - теж має миротворчу місію. Миротворець той, який несе мир.

Блаженні вигнані за правду, бо їх Царство Небесне. Якщо ти сильно зʼєднаний з Богом - князь цього світу хоче знищити.

Ціль - не жити довго і здорово, а жити у єдності з Богом.

8-ка веде до повноти. Новий стан нового життя.

Ці принципи вписані в нас.

Царство Небесне- воно у нас.

Всі ці принципи, якими жив Ісус, і принципи, які єднають нас з Ісусом.

Рекомендовано до прочитання:

5,6,7 розділ Євангелія від Матея

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 56.

8 блаженств як дорога духовного життя

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

В чому полягає місія Ісуса?

Що мені робити, щоб осягнути життя вічне?

Євангеліє від Матея, розділи 5,6,7 – сконденсоване навчання Ісуса.

Нагірна проповідь починається з блаженств.

Хто це: блаженний?

Як інакше сказати про блаженства?

Блаженний – сповнений. Блаженство – поняття повноти, сенсу свого життя: я на своєму місці. Я розумію хто я.

Блаженство – це дорога.

Чому важливо знайти відповідь чим є для мене блаженство?

Чого я прагну: бути улюбленим, бажаним, знайти сенс, бути вільним. Блаженство – це не відчуття. Це – становлення мене у повноті.

Блаженство – це стан.

Кожен з аспектів доповнює один одного.

Блаженний – той, який уподібнився до Ісуса.

На цьому полягає дорога, місія: якщо піти з Ісусом.

Як можна бути блаженним і зневаженим?

Поведінка Ісуса, Євангеліє – вона не з цього світу. Не з цього виміру.

Бачимо, що є обітниця Царства Небесного. Блаженство пов’язано з ціллю. Якою є твоя ціль?

Чого шукаєш? Кого шукаєш?

Яка ціль твого життя?

Чи твоя ціль Царство Небесне?

Чим є Царство Небесне?

Це – сам Бог. Це – стосунок з Богом. Це – саме Небо. Це – життя вічне.

Чи Бог і стосунки з Ним є для мене ціллю?

Це може зрозуміти людина, яка має смак Бога.

На цьому досвіді людина починає робити висновки, що нема нічого кращого.

Пріоритет: шукайте найперше Царства Небесного, інше вам дасться. Коли є досвід стосунку – потрібно зробити вибір. Ставлю цей стосунок на перше місце.

Спасись сам, і біля тебе спасуться сотні тисяч.

Ціль не в тому, щоб порівнювати, а щоб досвідчити – увійти у цю реальність.

Радійте і веселіться, бо велика ваша нагорода на небі.

Небо - це не щось потім. Небо - це дійсність. Божественний простір. Коли я входжу у цей простір - мене там нагороджують.

Куди нам іти? Ми бідні, ми не маємо куди іти! Ми - бідні! Убогість - це початок.

Натовп - це завжди люди, які мають потреби.

Навчання – це вихід на гору. Вихід на гору у духовному житті – це вихід на глибину.

«Вийшовши на гору, коли він сів», - потрібно дійти до стану, коли Ісус сідає. Спочатку - рух.

Сидяча позиція – позиція учнів.

Людина, яка сидить має авторитет вчителя.

«Коли він (Ісус) сів, підійшли до Нього Його учні», 5,6, 7 розділ Євангелія від Матея – це звертання до учнів.

Учень – це той, який робить. «Учень» - це стати на вузьку дорогу

Проблема у капітуляції: людина має свої плани.

Людина буде доти попадати у кризи, доки не буде у стані: я готовий (готова) бути послушним.

Бог говорить: «Хочеш рухатися згідно своїх планів – я відпускаю тебе!»

Людина буде досягати кризи, поки знову і знову не повернеться: хто твій авторитет?

Часто Ісус коли навчав, задавав питання: «Чи ви розумієте?»

Все навчання закінчується підсумком: чи ти слухаєш і виконуєш – навчання на скелі чи на піску?

Ісус говорить: «Все вже є! Вам потрібно слухати і виконувати!»

Ісус не лякає. Констатує факти: а ви робите вибір.

Блаженства – це конструкція. Це 8-ка, це – безкінечність, це – наша природа. Навчання Ісуса не наївне. Воно говорить про нашу даність: смуток, чисте серце, миротворці, переслідування- це реальність, у якій ми знаходимось.

Господь 7 днів творив світ. 8-й день, це – день Воскресіння.

Ісус веде нас так, щоб ми жили у восьмому дні.

Кожен з нас може бути особою, яка доторкається до вічності. Пропозиція блаженств – щоб єднати земне і небесне.

Коли починаєш бачити дійсність серцем, то може звучати як геометрія.

Рекомендовано до прочитання:

5,6,7 розділ Євангелія від Матея

13 розділ Євангелія від Матея

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 54. Створені бути благодаті повними

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Є вибір.

На чому полягає дорослість?

Ісус шукає - це важливе відкриття.

Ми включаємо волю, щоб знайти відповідь: як мені жити, як мені поводитися?

У мене є місія: має прийти розуміння

чому я так дію

чому так дію з розуміння місії, даної мені Богом.

Я, як людина, знаходжусь тут на землі у контексті Творця.

Моє буття на землі не залежить на горизонтальному рівні.

Ісус для нас Авторитет.

Він єднає горизонталь і вертикаль.

Хрест - взірець.

Ми шукаємо Авторитет.

В чому моя місія?

Чи те, що я роблю, моя місія?

Хто мене мотивує?

Щоб зрозуміти в чому моя місія, потрібно мати розпізнання.

Божа справа завжди благословенна і для мене. Через це - дія Духа Святого.

Бог є любовʼю і Він мене любить.

Якщо ти прийняв, почув, досвідчив - не буде голоду і зловживань.

Якщо я зловживаю кимось - причина: я не заспокоєний у стосунках з Богом ще.

Якщо нема Вищого Авторитету, якому я послушний, легко себе оправдати.

Можна бути релігійним і оправдувати себе: такі часи, всі так роблять і я так роблю.

Вийти з мислення можна одною дорогою: особистий вклад і розвиток. Маса завжди сильніша. Страх сліпить. Важко втриматися, щоб не страх керував людиною.

Ісус, чим далі, ставить дуже високі умови. Не можна не померши, не віддавши своє життя служити.

В чому мудрість Божа: якщо я сам собі підвищую планку - воно не запрацює.

Якщо це є ведення Духом Святим, - переводить на наступний рівень.

Коли зростає духовна радість, насолода стосунку з Христом, інше відпадає: Отець очищає.

Одна з Божественних рис: приваблює, притягує.

Якщо говоримо про місію Ісуса - говоримо і про нашу місію.

Не виходьте, поки не одягнетеся силою з висоти.

Рік Господній сприятливий- ювілейний рік.

Ми маємо повноту благодаті, але як блудний син розтрачаємо. Коли ми, як блудний син, повертаємося до батька - йому повертається все, що йому належало.

Сприятливий час, який приніс Ісус.

Ми створені, щоб бути благодаті повними. Наповненими Богом.

В ідеалі наше життя має бути у Божому потоці, у Божій присутності.

5 ключ у молитві визволення Ніла Лозано - прийняти благословення.

Що значить: святий?

Пропозиція Ісуса - це дорога

⁃ ти улюблений. Що мені перешкоджає улюбленість досвідчити? Гріх!

⁃ якщо б людина свідомо працювала, аспекти можна пройти за рік-два

⁃ ми створені щоб приносити 100% плодів насиченості Божої любові

Важливо: щоб люди повірили, що багатство є для них зарезервовано і є доступне. Лукавий що робить? «Ти поганий, бо ти щось зробив!», «не смій лізти ближче!»

Бог має повноту благословення для мене, для тебе, для кожної людини у кожному моменті його життя.

Що потрібно? Вміти приймати цю повноту благословіння!

Я приходжу, щоб прийняти.

Гріх як криза: коли людина доходить до розуміння, вона як блудний син повертається.

Добра новина у тому, що безсмертна душа має мати мить, коли вона памʼятає повноту Божественної любові.

Якщо людина носить в собі Божественного Духа, людина має памʼять життя у благодаті і любові.

Біль - травматичний досвід. Людина пробує заспокоїти, але ніщо не може заспокоїти потребу, яку може заспокоїти лише Бог.

Коли людина зустрічає посередників від Святого Духа - починає чути.

Рух починається зі звільнення, з очищення.

Видимий знак: людина перестає займатися життям інших людей.

Сьогодні збулось це питання у вухах ваших.

Ісус представляє програму: «ось для чого помазав мене Дух Святий!»

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 53.

Про духовні борги та їх відпущення

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Прийняти силу Христа, щоб визволитися з пригнічення

Пошуки це завжди повʼязано з відкритістю на Бога, на Духа Святого. Коли ми закриті - Він не може благословити нас.

Бог має повноту своїх благословень на кожного. Кількість закритих людей спричиняє темряву і зло, які є відсутністю добра у цьому світі.

Добра Новина- Бог благословляє.

Ісус появився як Посередник, щоб відкритися на благословення.

Є темна сила, яка поневолює людину.

Якщо я закриваюся на Бога, на що я відкриваюся?

Що є відкритість, що - закритість?

Коли людина робить добро - вона відкрита на Бога?

Джерело Добра - Отець!

Коли людина робить добро - яка мотивація?

Чи корислива? Що нею керує?

Важливо іти на глибину: звідки йдеться? Що мною керує?

Які мої перші думки?

Постійна відкритість повʼязана з уважністю.

Що відбувається у твоєму серці?

Коли я помічаю, що я закрився: починаю осуджувати, звинувачувати інших, себе, боятися. Лакмусові папірці закритості: страх і засудження.

12-ти крокова програма: затримайся, попроси від Бога натхнення, або відповідну думку до цієї ситуації.

Практика уважності: її можна і потрібно розвивати.

Є таке поняття: безглуздя - починається процес. Щоб затриматися - роздум повинен бути освічений благодаттю.

Воля вкладає зусилля, а розум розпізнає

Уважність - це фундаментальне у сповідях, духовних практиках.

Пошук - це зусилля, на які потрібно присвятити час.

Бути учнем - важлива частина нашого способу життя.

Чому собою не займатися? Це заперечення.

Адаме, ти де?

Заперечення - повʼязане з виходом з раю. Адам не був готовий взяти відповідальність

Рано чи пізно приходить дно, людина розбивається.

Людина може покаятися і в останню годину перед смертю. Бог завжди дає натхнення до навернення.

Стан, у якому я знаходжусь, притягує. Не страх, не тому що мені погано. Стан, коли людині добре, як вихід на вершину гори - потрібно докласти зусиль.

Вихід на гору- місце зустрічі.

Царство Небесне здобувається зусиллями.

Бога можна бачити всюди: Він всюди є і все наповнює

Іспит сумління: прошу Духа Святого, щоб Він просвітив мене.

Сповідь й іспит сумління - де можна рости.

Тайна: ми не знаємо, як Бог діє у серці людини

Відпустити пригноблених на волю. Цар - Бог. З кожним буде і є розрахунок. Божа справедливість дуже прецизна. Бог все враховує.

Божий рахунок, Боже Милосердя дуже докладне.

Образ прощення: до людини, яка не є в стані віддати свій борг, входить Ісус. Він став Посередником, багатством, через кого можна простити борг. Його жертва, відданість, любов, кожна крапля крові стала дорогоцінною перлиною, у якій кожен грішник може бути прощений у Ісусі Христі.

Людина, яка не досвідчує відпущення боргів - не вміє пробачити іншим людям.

Особа, якій пробачили борг, знову потрапляє у вʼязницю.

Вона не пережила прощення, не вміє відпускати боржників і повертається у неволю.

Чи дійсно я вірю у глибину прощення?

Ціль: повернути багатство.

Має відбутися повне прощення: простити братові своєму всі борги.

Людина, стосунки, події, які я не занурюю у Боже Милосердя, там є поневолення.

Кожен боржник - це моя неволя і це моя закритість.

Якщо я не занурюю боржників у Божу любов, то через мою образу, позбавляю себе і своїх ближніх Божого благословення.

Прийняти силу Христа, щоб визволитися з пригнічення.

Подкаст «У пошуках Авторитету». Ч. 52. Випустити пригноблених на волю

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Служіння навчання і служіння проповіддю - це вінець милосердя.

Ісус говорить, що Його місія: вчити, проповідувати Добру Новину.

Слово провокувало до реакцій. До важких. Дія Божа буває важкою.

Яка найважливіша заповідь? «Слухай Ізраїлю!», - це вказівка, як я можу бути у цьому світі, якщо я не наповнений Божественною любовʼю.

«Слухай!», - це вхід у повний контакт і повну єдність.

Чи я чую це прагнення до повної єдності з Богом.

Має бути переворот у мисленні- стосунок з Богом є найважливішим.

Шукай найперше Бога.

Скільки я вкладаю у стосунок з Богом?

У пошуках Авторитету Бог кличе КОЖНОГО! Кожен відповідає або не відповідає- на свій рівень.

Скільки ти вкладаєш зусиль, щоб пробитися через зовнішні перешкоди?

Ти вирішуєш скільки часу ти посвячуєш?

Хто є твоїм Авторитетом?

Вкладайте зусилля, щоб увійти через вузьку браму.

Пророки часто зверталися до народу, що вони охололи, що серця літеплі.

Скільки ти про родиш часу з Ісусом?

Чому Ісус переносить Добру Новину, що Отець є люблячим? Бо Він є у стосунку з Отцем.

Місія Ісуса: ось, це тепер сталося!

Ісус є носієм. Добра Новина - це не інформація. Це - стан. Християнство - бути у стані, який є Доброю Новиною.

Носити - занести - це суть.

Чому важливо розуміти і бачити місію Ісуса? Бо у цьому будується стосунок з Ним.

Ціллю і завданням Ісуса не є здоровʼя , щастя, навіть припинення війни. Чи ти є носієм мого миру?

Чи ти є носієм миру?

Що ти несеш іншим людям?

Ісус не створив церкву як світську організацію. Де двоє або троє у Моє Ім’я зібрані - там Я є. Там Я посеред них.

Стан - Я Є.

Бути.

Який я? Бідний, покалічений, наляканий?

Ісус говорить: Я Є! Я приніс!

Часто важко признатися, що я є у такому стані. Ісус для того приходить, щоб визволити.

Якщо я є у полоні поневолень - виходу не буде, поки не побачу.

В чому корінь біди? Якщо ми не знайдемо корінь біди, то не знайдемо ліки.

Коли є хаос, то є відчуття, що хаос панує над мною. Людина отримала розум, щоб пізнавати.

Ангели мають пряме пізнання, пряме бачення. Людина повинна постійно пізнавати.

Чому я бідний?

Чому бідкаєшся?

Бідність - це подія чи стан?

Людина, яка живе у біді - помножує біду.

Ісус плаче не над Лазарем, а над закритістю людей.

Біль потрібно оплакати. Але в чому суть життя?

Пригноблення - це увʼязнення.

Ісус приніс засоби, щоб визволити людину з пригнобленого стану.

Я пригноблений відчуттям, що я довжний.

Боргами.

Або що мені винні.

Пригнобленість може бути різна. Що за цим стоїть?

Я поганий? Я щось винен?

Боржник - це наслідки злодіянь.

Є гріх, який мене ранить. Після цього є відчуття, що я винен.

Якщо не розібратися з поняттям «борг», людина не відчуває, що Бог пробачає і відпускає.

Борг - наслідок гріха, злодіяння, борг, який потрібно повернути.

Осудження - гріх, якому бракує милосердя, любові. Після цього - стан пригнічення, пригноблення.

Гріх обмовлення веде до пригнічення.

Я можу це усвідомити і звернутися до покаяння.

Господь каже: «Я тебе звільняю!» Але щось всередині тяжіє.

Я би мав прийти і перепросити тебе у ці розмови.

Євангеліє Мт 18, 23-35: боржник і борг.

Почався процес вʼязниці. Ми починаємо втягуватися у мережу лукавого.

Потрібно перепросити людину.

Не достатньо посповідатися. Є борг, який потрібно повернути.

Чому я пригнічений?

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 51. Духовна сліпота

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Рекомендовано до прочитання: Євангеліє від Луки, розділ 4

Багато хто потрапляє у помилку, що живе очікуванням.

Лукавий постійно приходить зі своїми пропозиціями до нас.

У світлі Одкровення - кінець війни буде при Другому пришесті Ісуса Христа.

Боротьба між темрявою і світлом, між добром і злом завершиться з Другим Пришестям Ісуса Христа.

Місія - це щось більше, ніж чекання на період спокою.

Якщо йдеться про війну, яка йде всередині – ніхто інший не зробить.

Є різниця між боротьбою і війною, яка є в мені, і я над нею власний, і що я ставлю за наші межі впливу.

Мир у всьому світі це утопія

Повний мир приходить, коли є розподіл людей, які вибрали Ісуса, і які вибрали зло.

Я можу вибрати бути людиною миру.

Ми можемо бути носіями миру. Чим є мир?

Ісус говорить: «Я приніс вам свій мир…»

Якщо я стану людиною миру – вже тепер можу досягнути цей процес

Помазання Духом Святим - я наповнився Божим Світлом.

Нести Добру Новину - це не про слова, а про стан

Чому це все відбувається у Назареті? В тому місці де він виріс, де був вихований, де сімʼя, закорінення до рідних.

Локація завжди має роль.

Бачимо, що рідні потім Ісуса відкидають.

Початок - це завжди учнівство.

Добра Новина розширюється не масово, а від найближчих.

Добра новина не статична, вона є у русі.

Всюди де є Дух Святий.

Так само є і в нашому житті. Коли твоє життя стало слідуванням за Ісусом, інші не контактують - це інший світ. Інший вимір.

Благовіщення Марії у Назареті, Ісус несе благу вість у Назареті.

Частина людей бачить Ісуса, частина не бачить. І тут відбувається драмат людства.

Потрібно побачити пропозицію Ісуса.

Ті, які його не бачать живуть у темряві.

Бути сліпим - не бачити світло, дорогу. Якщо не бачу, що у мені?

Світло прийшло у світ, люди полюбили темряву, бо їх діла були злі. (Євангеліє від Йоана, розділ 1)

Багато хто прозрів і багато хто прозріває, якщо приймає світло Ісуса.

Фізична сліпота - безпорадність, самотність і повна довіра до іншої людини.

Вартимей, бідний, сидить край дороги, жебрак, і в цій сліпоті прислухається. Признатися до своєї сліпоти- важлива частина.

Коли закриваю очі - починаю приглядатися до того, що є у моєму нутрі.

Господи Ісусе Христе, з милуйся наді мною!

Просвіти мене!

Звертаюся до джерела світла, Імʼя Ісус: маю зізнатися до своєї сліпоти, щоб відкритися на світло Ісуса.

Це не Бог мешкається зі своїм світлом, а я настільки запаморочений у своїй темряві, егоїзмі, свавіллі . Якщо не досвідчую свою сліпоту - мені може здаватися що все знаю.

Для того, щоб бути авторитетом, проводирем іншого, потрібно прозріти.

Щоб прозріти, потрібно зізнатися до своєї сліпоти.

Чим більше приближаюся до Бога, тим більше є враження моєї малості.

Коли людина іншим говорить, що вони мусять робити, то це

Край дороги: зерно падає край дороги, сліпий край дороги.

Недостатньо бути близько Ісуса. Це може бути край дороги. Це не означає бути з Ним. Ісус каже: покличте його – запрошення Ісуса до прозріння

Kyrye з милуйся наді мною! Помилуй мене! Полюби мене! Просвіти мене! Обійми мене! Наповни собою!

Якщо ти хочеш мати те, що просиш, тобі потрібно прийти за Мною.

Скинути верхню одежу - якою ти прикривався, ти не тримаєшся, ідеш до Ісуса.

Чого ти хочеш, щоб я тобі зробив?

Це незмінне питання Ісуса. Без цього не відбудеться зцілення.

Щоб я прозрів!!!

Учителю мій, щоб я прозрів!

Я своєвільний, хочу на своїх умовах будувати.

Переворот відбувається тоді, коли я бачу свій гріх.

Ми не є лише грішними. Ми є світлотінню.

Ми є прекрасні. І нам потрібно побачити свій егоїзм.

Одного потрібно: прозріти!

Коли нема прозріння всі бажання можуть бути помилковими, коли не бачу їх у світлі Божому

Тоді нема паніки , страху, тоді є прийняття того, що не можу змінити. Плодом прозріння є - хто прозрів, пішов негайно за Ісусом.

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 50. Визволення від страху смерті

У програмі:

Безкінечний пошук Авторитету.

Глибина призиває глибину.

Потреба знайти авторитет завжди актуальна

Хто авторитет? Хто нам дасть відповіді на питання?

Коли нема переконання, можна давити авторитетом.

Ісус відповідає на питання: як мені жити, і як мені на це реагувати

Батьки чи старші люди до дітей можуть зловживати авторитетом Ісуса.

Він не є авторитетом, який давить своїм Авторитетом. Ісус не є авторитарним. Це не є диктатура

Послання, місія Ісуса у пророцтві, яке Ісус читає.

Пʼять вимірів місії Ісуса:

Нести добру новину бідним

Звіщати полоненим визволення

Сліпим прозріння

Випустити пригноблених на волю

Звіщати рік Господній сприятливий

Як сьогодні Ісус несе добру новину бідним?

Бідність, яка заключається на тому, що є голод.

Бідність духовна, бідність у любові, бідність миру у серці. Це стан дна. Бідність- це дно. Як приходить ця добра новина сьогодні?

Багато залежить від особистого стосунку, від виходу на пустелю, уважного слухання.

Іду в тишу, щоб почути що Дух Господній говорить до мене.

Промовляє через Слово.

Чим глибше їду в стосунок з Ісусом, тим глибше буде поділ між мною і тими людьми, які не хочуть іти за Ним, які вирішили (поки що) не йти за Ним… між нами буде певна прірва, ворожість.

Як сьогодні діє Ісус, який несе Добру Новину.

1. Ісус несе мир через тишу.

2. Через Богослужіння.

3. В щирому діленні.

Бідний - це біда. Духовна бідність. Той, хто робить зло - бідна людина. Коли я роблю зло - стаю бідним.

Людина, яка робить зло - бідна людина.

Ісус приходить, щоб нести добру новину бідним. І це не про матеріальну бідність.

Бідність у Євангелії як дорога - це умова.

Людина, яка нагромадила, божеволіє у певному моменті.

Грошолюбство стає причиною бід.

Щоб досвідчити бідність потрібно потрапити на дно. Це як шанс.

Дно - це найкраща мотивація, щоб признатися до того, що я бідний. Це умова, щоб приймати Добру Новину. Потрібно упокоритися. Капітулювати.

Основне поневолення- це гординя.

Гординя у тому, що Бог мені не потрібен як авторитет. Я сам знаю, і я ще Богові можу сказати. Як багато людей є, які «краще знають» навіть що Бог має робити.

Потрібно мати момент покори: «Господи, говори, слуга Твій слухає! Що я маю тепер робити? Чи маю я це тепер робити?»

Рано чи пізно приходить дно. Останній момент дна - це смерть.

Як цивілізація ми знаходимося на дні.

Ті втрати, які ми переживаємо всі без винятку, - це можливість розвинути здібності, на які у певних часах не маємо потреби.

Посеред дна, коли Ізраїль, будучи під окупацією, чекав на Месію, вони Його відкидають. Визволення Ісуса у тому, що за Ним потрібно піти.

Пропозиція Ісуса завжди персональна: ти є Давидом, який переможеш Голіята. Голіят - це страх смерті.

Щоб його перемогти, мені потрібно особисто зʼєднатися з Ісусом.

«Звіщати полоненим визволення». Корінним страхом є страх смерті.

Кожен день у якомусь сенсі, я помираю, втрачаю здоров’я і тд.

Зустріч з темою смерті - це момент глибокого пошуку відповіді про свою смертність. Стосунок до смерті - це стосунок до життя.

Як я устосунковсь до смерті - так і живу. Живу на повноту.

Сьогодні є час спасіння, час любові, благословення, час миру. Тепер є!

Одна зі стратегічних помилок, що будемо жити потім. Коли? Потім не приходить.

Якщо це мій останній день, чи мого близького? Як я буду поводитися з цією людиною або до себе?

Чого не сьогодні, якщо є така можливість? І це дає визволення.

Полон диявола у тому, що я відділився від єдності з Богом і є поневолена територія. Ісус прийшов звісьити, що є вихід, і що він визволяє з полону. Нема масового виходу. Є особистий вихід. Він звіщає, не робить за мене! Він проголошує, а мені потрібно за ним піти.

Ніколи окупація силами темряви не відбувається без волі людини. Бог дав вільну волю. Без дозволу людини не може увійти диявол , і не може увійти Бог. Часто цей дозвіл може бути не свідомим.

Навіть якщо не свідомий - дія і акт, коли людина йде проти Божих принципів, проти 10 заповідей.

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 49. Пʼять аспектів місії Ісуса. Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Подкаст «У пошуках Авторитету» як духовний супровід

Ігор Козловський, релігієзнавець: у Євангелії від Луки – покрокове ведення людини у духовному рості.

Ісус рухається у силі Духа.

Основа християнства – навчання Ісуса. Не обряд.

Не обряд, хоч це важливо.

Часто є опір.

На питання: ким для вас є Бог? Той, хто допомагає коли щось потрібно?

Ми не достатньо часу пробули в учнівстві, щоб переживати спільно Євхаристію.

Таїнство Євхаристіі (віддачі Ісуса - Таїнство Тіла і Крові), відбулося на третьому році учнівства учнів, які щоденно були з Ним.

Масово учнівства немає!

Маса буде робити опір пропозиції Ісуса.

Опір – нормальний етап. Питання: що з цим робити?

Прочитати Євангеліє – ця вимога, передумова наступних етапів. Інакше – це форма культу, магії.

Пропозиція Ісуса – це завжди переворот у житті людини.

Ісус приходить додому, за звичаєм іде у синагогу.

Слово записано під впливом Духа Святого, і Дух на щось звертає увагу. Спочатку людина читає, ознайомлюється. Далі – устосунковуємось до навчання Ісуса.

Ісус завжди у стосунках з учнями давав свободу: чи хочуть вони іти за Ним.

Навчання Ісуса від батьків до дітей передається не словом, а прикладом.

Приготування до Миропомазання має полягати в тому, щоб кандидати протягом року читали Євангеліє.

Якщо людина не є під дією Духа Святого, коли читає слово – зустрічає опір.

Слово відкривається Духом.

Динаміка стосунку полягає у тому, що у мені є Дух, Дух діє через іншу людину, або через матерію, яку вона одухотворює.

5 аспектів місії Ісуса Ці аспекти – процес повернення людини до єдності з Богом. Ми відірвалися від цієї єдності, збідніли. Ісус прийшов, щоб ми повернулися до єдності. Неодноразово ми повертаємось до початку

Має бути ідеальна гармонія, повнота любові – це бажання абсолюту. Контактуючи зі своїм серцем, прагненнями – має бути щось вище , ніж я. Логос. Абсолют.

Сталося. Сьогодні це сталося, каже Ісус.

Сьогодні: коли це слово говорить Бог - у Нього є постійне сьогодні, постійне тепер. Це - не колись, не вчора. Спасіння воно тепер! Ось тепер настав час спасіння! Очікування може стати пасткою: ми втрачаємо - бо «потім» будемо жити.

Хтось перекладає на минуле: колись було

Коли людина відкрита на авторитет Ісуса, вона має інструмент, щоб вийти зі своїх втрат.

Хай мертві ховають мертвих - ті, хто ще не пізнав Ісуса. Не зациклюватися на житті земному.

Що би не відбувалося у житті: якщо слухати навчання Ісуса - Він дає світло на мій стан. На тепер.

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 48. Усвідомлене життя. Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Ми народжуємося у християнстві. Без ви будування стосунку з Ісусом як з наставником - Ісус не є Авторитетом.

Те що ми можемо: навʼязати стосунки з Ісусом Наставником тепер

Церква про це подбала у Таїнствах. У Таїнстві Миропомазання молодь підтверджує свою віру.

Миропомазання - печать Святого Духа, щоб свідомо обрати Христа.

Одна.

Ми маємо молодих людей вести до учнівства. Вони мають читати Євангеліє.

Дух Святий постійно приходить, нагадує. Людина, яка не відкрила своєї місії - її життя буде буксувати.

У Миропомазанні особа має свідомо вибрати Ісуса. І розуміти, які є наслідки того, що я вибрав Ісуса. Перше і основне: слідувати за ним.

Реалізація християнства - решту відкрити. Коли дивлюся на Ісуса: що мені робити? Як мені жити? У чому моя місія?

Яка моя місія?

Дехто думає, що Сиг Божий, коли втілився, мав таке ж знання, як коли був Другою Божественною Особою. Він мав тоді такі ж людські знання.

У Нього не було знання як у Другої Божественної особи до втілення. Йому потрібно було вкласти знання щоб розпізнати.

Нам потрібно багато зусиль вкладати, щоб розпізнати у чому моя місія.

Робити добро?

Ісуса розіпʼяли, ніби-то роблячи добро.

Питання місії - до неї потрібно докопатися. Ісус показує свої зусилля. А коли я в певний у своїй місії це дає силу.

Всюди Дух Святий веде Ісуса.

Чию місію я виконую?

Чий дух мене веде?

Пожадливість очей, пожадливість тіла і гординя цього світу.

Бог, творячи мене на образ і подобу, робить співучасником творіння. Щоб це відбулося- я маю Богоуподібнитись.

Пустиня - це очищення і страждання. Щоб у цій пустині отримати Богоявлення, до чого мене Дух посилає.

Свідомість - це має йти внутрішня формула. Дух, Печать Духа Святого є у мені. Є відчуття адекватності: я знаю, що це - моя місія.

Питання місії залишається дуже глибоким. Стосунок з Ісусом допомагає відкрити свою місію. Місія закладена під час створення людини.

Образ і подобу потрібно розпакувати.

В чому бути плідними? Це віддавати своє життя для того, щоб… Місію потрібно актуалізувати і розвивати.

Після хрещення Ісус повен Духа Святого. Після пустині у силі Духа Святого повертається.

Спокуси, боротьба - дають силу. Я знаю у чому моє послання.

Часом через людину може місія підтверджуватися, а часом - це не від Духа Святого.

Читаючи Євангеліє людина набирає базу.

Коли чуєш від людини, що це - Господь, то це момент синхронну від Духа Святого.

Прийміть любов Отця, служіть один одному. Все вибудовується навколо стосунку.

Щоб чути стосунки, слово Отця до мого серця, потрібна тиша.

В тиші треба йти на глибший рівень.

Дорослість виводить на пустиню.

Якщо людина не стає тим, хто навчає інших - людина застрягає.

На чому полягає місія? Що значить бути…

«Він повернувся у Назарет, де був вихований … його хотіли скинути»

Ціль - виконати місію

Часто здається, що жити як пропонує Ісус - не можливо. Mission impossible. «Все можливо», говорить Ісус. У Бога нема нічого неможливого.

Дух Господній на мені. Він мене помазав.

Піти за ним, за покликанням.

Помазання священницьке - до смерті. Реалізується у щоденному виборі.

Місія постійно очищується через кризи. Я знаю, кому я повірив. Я знаю, хто мій Господь

Христос- Месія-Помазаник.

Кожен християнин помазується на царя, священника і пророка.

Що значить мати помазання царя, священника, пророка. Це - про приналежність і про гідність.

Мене може боліти те, що мене принижують. Диявол хоче по топтати мою гідність.

Я Син Царя.

Це найвища гідність, яка є.

У всіх є гідність. Без Ісуса людина це не відкриває.

Місія постійно очищується через кризи. Я знаю, кому я повірив. Я знаю, хто мій Господь

Рекомендовано до прочитання: Євангеліє від Луки 4, 13-21

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 47. Жити з усвідомленням місії. Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Спокуси - це пропозиції диявола на реалізацію життя

Ісус сам шукав відповіді, як він має виконати свою місію.

У мене є місія.

Зріла людина шукає свою місію, знає свою місію і виконує свою місію.

Якщо я не маю чіткої відповіді на те, як я маю жити - чию пропозицію тоді людина виконує?

Голод заспокоюється, коли я чую, що Господь до мене говорить.

Людина вважає, що її місія - щось зробити.

Ісус говорить, що Його місія не в тому, щоб творити хліб, але жити Словом Божим. З уст Божих.

Ми, як цивілізація, втратили аспект ініціації: впроваджування нас у чоловіче, жіноче життя.

Спокуса є наслідком того, що я не знаю хто я.

Пустиня – це простір де відходимо від щоденних обов’язків і суєти.

Якщо я не чую, то і не знаю.

Коли я не знаю, у чому моя місія, моє служіння - можу зосередитися на тому, щоб мати владу. Щоб шукати своєї слави. Володіти.

Поклонятися Богові. Знаходити у смиренні своє місце. Ти Господь!

Ісус вніс у людську природу Божественність Трійці.

Якщо увійти у глибокий стосунок з Ісусом, можна відчути, що влади, сили є служебними щодо людини, якщо бути у єдності з Ісусом.

Бог змінив свою сутність, щоб туди увійшло наше людське.

Наскільки Бог є розуміючий до людини.

Він упокорився, щоб зʼєднатися з нами в усьому, крім гріха, і щоб з тієї найвищої єдності служити.

Третя спокуса повʼязана з тим, щоб Ісус у своїй діяльності був спектакулярним, щоб робив чудеса.

Фальшива духовність: робити релігійні практики, щоб прославити себе, спокушати Бога: «ану покажи!»

Спекуляція – це форма гордині: я хочу щоб Бог робив то що я хочу, і я хочу стати на місце Бога.

Часто ми хочемо уникнути болю. Чому просимо, щоб хтось з цілився, щоб закінчилась війна - ми не хочемо страждання. Ми створені, щоб жити у щасті. Наслідок багатьох поколінь і людей - зловживання, відвернення від своєї місії, вибудувалась велика система безбожності. Люди отримали владу, щоб бути господарями на землі, і є такі наслідки.

Страждання - це дуже важкий життєвий простір.

Чи є я в стані серед страждань залишитися вірним у послуху?

Питання місії: залишитися там, де я маю виконати свою місію навіть посеред страждання.

Лукавий пропонує: уникни страждання.

Але тоді я не виконаю свою місію. Якщо ти знаєш свою місію, ти не зможеш залишитися у стражданні з тою місією, яку ти несеш.

Не контроль через владу, а послух.

Часто для світу нелогічно, коли людина йде на місію проголошувати Боже слово. Це не вигідно по людськи.

В цьому показується послушність Богові.

В різних життєвих обставинах є загальна місія. І є конкретна місія на тепер. У чому моя місія у тих обставинах, у яких я знаходжусь?

Багато звернень, чому ми в цьому часі?

Ми не вибираємо час, у якому жити. Ми вибираємо як жити.

Жити сьогоднішнім днем, виконувати свою місію.

Ти мій улюблений син, і в цьому твоя місія.

У собі відчути і знайти у чому моя місія.

Сьогодні потрібно творити добро, любити, мати контакт з реальність, послужити.

Ісус відданістю місії конфронтував фарисеїв.

Коли страждання збільшується - все виходить: лукавість, фальш, повертаємось до того, у чому моя місія.

Бути - це любити.

Молитва- це любов.

Через стан серця, духовний стан, відбувається місія - благословення цього світу.

«Я слуга негідний, зробив те, що мені належало».

Намір: чому людина робить? «Щоб люди бачили ваші добрі вчинки і славили Отця Небесного»

Пошук Авторитету - це внутрішня подорож.

Почути диявольські пропозиції, сказати: ні! Піти глибше, і почути, що Отець, що Ісус, Дух Святий говорить до мене.

Спокуси постійні.

Але потрібно віднайти контакт зі Словом Божим про мене. Це не зовнішня реальність. Це- внутрішня реальність.

Господь є поза мною і в мені. Він є зовні і всюди все наповнює.

Особистий контакт відбувається у мені.

Можна робити щось ніби для Бога, але без Бога.

Коли є смак контакту: скуштуйте і побачте, який добрий Господь!

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 46. Служити, а не володіти

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Споживацтво – це симптом внутрішньої пустоти.

Чим глибше людина у стосунках з Богом – тим більше вона споживає

Почути відповіді: хто я? Як мені жити?

Коли людина не має відповіді на питання: хто я? Як мені жити?

Скільки би людина в себе не запихала - неспокійне серце людини, поки не спочине в Бозі

Чим ближче людина до стосунків з Богом - тим менше вона споживає.

Питання ідентичності: як я себе переживаю?

Бог каже відкрий свої вуста - і я їх наповню.

Слово є їжею.

Не хлібом самим житиме людина.

Коли чую слово, яке говорить Бог до мене - моє серце заспокоюється.

Коли в молитві закриємо очі і слухаємо, що Господь говорить що нас - коли це чую, то заспокоюсь.

Чую: хто я і як мені бути.

Нас виховують навпаки.

Коли я не знаю хто я - потрібно робити.

Це зосередженість на тому, щоб мати.

Ів Павло ІІ говорив: «Поки ти не знаєш що значить бути, ти не будеш знати що значить мати»

Хто я?

В якому стані моє серце? Що говорить до мене голос? Чи він до мене говорить?

Коли я не знаю хто я - тоді до мене говорить лукавий.

Споживання як зловживання.

Спокуси.

Пропозиція на реалізацію своєї місії

Я маю потребу дати відповідь собі на питання: хто я?

Коли не маю відповіді - пропозиція від лукавого: споживати і володіти.

Речі можна лише споживати. Можна і нагромаджувати щоб цим володіти: речами, людьми.

Багато зосередженості на собі як нарцисизм.

Що я шукаю? Слави?

Коли людина не сформована, коли не розуміє своєї місії, приходить диявол і пропонує володіти: майном, людьми, і тебе будуть славити.

Ким була передана влада дияволу? Звідки у нього влада передати славу людині?

Людина може навіть не усвідомлювати, що вона поклоняється дияволу.

Що значить поклонитися?

Ти - авторитет.

Людина звертається до Творця, джерела влади і сили.

Це зрозуміння хто я. Я не є джерелом життя.

Ісус, коли втілюються, - стає у позиції людини. Народжується як мала дитина.

Впокорюється. Шукає відповіді. Максимально реалізує.

Коли приходить велике страждання - ми проходимо цю боротьбу.

Кому ми поклоняємося? Хто наш авторитет?

Коли люди Богові не поклоняються - поклоняються дияволу.

Тоді вони дають йому владу на володіння.

Якщо я не дам, щоб Бог володів над тим, над чим володію я - то передаю володіння дияволу.

Кому поклоняєшся? Хто твій авторитет ?

Кожну мить ми вибираємо.

Божественний спосіб життя - взаємне обдаровування.

Коли поклоняюся Богові - Він упокорюється.

Мене виводить на рівень єдності з Ним - партнерський стосунок.

Коли я зрозумію хто я, і яка в мене влада, яка в мене слава - не захочеться мати інше, бо воно в мене вже є.

Пропозиція диявола - володіти. Пропозиція Бога - взаємообдаровування.

Щоб взаємообдаровувати - я маю знати хто я.

Життя - це служіння, а не слава.

Я прославлений у тому сенсі, що стільки слави, скільки мені дав Бог , жодна людська спільнота чи істота не може мені дати більшого.

Ідентичність улюбленого Божого.

В хрещенні усиновлення нас відбувається повнота, яку Бог дає кожній людині, яка потім розкривається.

Зерно має потенцію - щоб принесло плід, має померти.

Кожна людина має потенцію розкрити людині: хто вона.

Одна з основних спокус диявола: обезцінює, зваблює. У моменті коли він це робить, коли людина не чує і не знає правди.

Відкрити ідентичність воїна Божого - стати на захист цінностей.

Крапка від Ісуса: будеш поклонятися Господеві , і Йому одному служитимеш. Переконання як пізнання.

Коли хтось зваблюєтеся владою - не знає своєї місії

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 45.

Споживання як симптом

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Ісус часто задає питання учням: ви розумієте?

Але вони часто боялися запитати те, чого не розуміють.

Розуміння - важливий етап.

Вихід з дитячої релігійності - у дорослий.

Стосунки з Богом: для чого це все мені?

Вихід у дорослу позицію, людина задає запитання: в для чого це мені?

Правдиве життя християнина - кожен день це дебют.

Чи ти несеш мир, правду, світло, чи ти є милосердний, чи ти розумієш слово, для чого ти пішов за Ісусом?

Чого шукаєте?

Потреба зворотного звʼязку

Коли я боюся - керуюся страхом.

Ісус є ведений у пустиню із запитанням як реалізувати місію.

В пошуках авторитету є пошук сенсу мого життя.

Ми часто ззовні чуємо ким ми є, і що маємо робити.

Що ми маємо робити - це про ролі.

Щоб відкрити ким я є, потрібно пройти через пустиню.

Людина проходить через певні кризи, щоб зрозуміти, яке моє покликання.

Що значить бути Божим чоловіком, Божим монахом?

Перша пропозиція лукавого: заспокоїти свою потребу через споживацтво. Де межа: потреба чи зловживання?

Хімічне задоволення - це споживацтво. Вихід у чому? Поки людина не вийде на рівень усвідомлення- у чому моя місія, мене як людини, і я відповідно використовую всі засоби життя.

Поки людина не вийде на рівень розуміння: що і для чого - вона на банальному рівні.

Для чого я споживаю те, що споживаю? Навіщо мені ці речі?

Становлення особистості- людина розуміє для чого вона.

Велика криза цього світу: як жити? У чому моя місія?

Соціальні мережі - теж форма споживацтва.

Є якийсь біль, екзистенційна криза, усвідомлення того, у чому моя місія.

Цивілізація споживацтва, у спокусі - мати ще більше.

Чому? Що відбувається? Коли людина шукає питання і має відповіді: що відбувається у її житті.

Моя місія, щоб почути, що говорить Господь у моє життя.

Рекомендовано для прочитання:

Євангеліє від Луки, 4

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 44. Любов без умов

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

Що таке не безумовна любов?

Люблю тебе, бо ти мені щось можеш зробити або дати.

Потреба безумовної любові - відносимо її до Бога.

Безумовна любов не ставить вимог.

Безумовна любов - Люблю тебе бо ти є.

Всередині нас є потреба у цій безумовній любові.

Чим далі людина від стосунків, у яких вона наповнена Богом, тим більше вона ставить умови: буду тебе любити тоді, коли…

Безумовна любов, це любов, тому що ти є, і я тебе люблю просто за те, що ти є. У ній нема умов корисливості.

Часто у дитини прописується: буду тебе любити, якщо ти будеш добре себе поводити, вчитися і тд.

Взірець безумовної любові- стосунок Бога до людини.

Безумовна любов- не значить вседозволеність.

Безумовна любов, це - навіть якщо ти будеш робити щось поганого, то в мене всередині є ця безумовна любов: я тебе приймаю як людину, тому що твоя сутність добра.

Ісус є втіленням безумовної любові.

Сонце світить для добрих і поганих, вітер і дощ, земля - є для добрих і поганих

Раз ти існуєш - тобі дано те, що тебе люблять

Безумовна любов є умовою дійсності подружжя.

Безумовна любов є умовою любові.

Безумовна любов говорить: я люблю тебе - ти любиш мене, і ми можемо знайтись у цій любові і щось подарувати один одному, чи щось подарувати цьому світові. Ми зустрічаємось у тому, що ти існуєщ, і я тішуся, що ти існуєш. Я дивлюся на тебе як на дар, я обдаровую тебе своєю увагою, я люблю твоє життя, і я відкритий на твою любов. І в моменті, коли я відкритий на те, щоб подарувати свою любов, а це завжди повʼязано з тим, що зустрічаються таланти, зустрічаються можливості, ми починаємо бути плідними.

Коли постає предметний підхід, якийсь плід може з нього бути, але це не буде плодом любові. Це буде плодом корисливості.

Диявол хоче нашкодити людині - помститися Богові, шкодячи мені, ненавидячи Бога

Коли ти перестаєш бути обдаровуючим, починаєш використовувати.

Диявол споживає людину.

Корисливість у стосунках лукава, вона не божественна.

Людина, яка росте у стосунку з Богом, має щораз більше любові, більше безкорисливості.

Знак того, що людина зростає духовно - вона щораз більше обдаровує тими талантами, які має. І вона придбає наступні таланти не для того, щоб мала більше, - такий закон: хто має, той отримує більше. Хто дає з любові, тому дається ще більше, щоб любов через нього діяла.

Хто дає з любові у того буде ще більше.

Для того, щоб появилася любов - має бути особистий стосунок.

Якщо дві дорослі людини відкриті у особистому стосунку на Бога, вони у своєму стосунку цю присутність посвідчують, і той, хто контактує з ними теж посвідчує цей стосунок. З людиною, яка відкрита на Бога можна безкінечно говорити про стосунок з Отцем, Сином і СВятим Духом.

В живому стосунку не може бути чогось, від чого він вичерпується. Це тоді фікція, значить нема цього стосунку, щось там не працює.

Найвищий рівень молитви це просто бути. Це тиша. Я приймаю. Я повертаю

Ісус як провідник відкриває Серця Отця

У мене є потреба у безумовній любові.

Почуття безумовної любові зміцнюється від стосунків з Богом.

Спокуса лукавого - бʼє по цьому місцю: ти не достатньо…

Фальшивий образ Бога, що йому не важливі мої потреби. Це неправда.

Бог створив мене з потребами і робить все. щоб ці потреби були задоволені.

Коли я роблю щось зле - закриваюся на собі.

Тоді лукавий підсилює це відчуття.

Наша людська слабкість у тому, якщо ми не віримо у пробачення- відкидаємо натхнення Духа Святого, Адвоката.

Основна брехня диявола, що Бог не завжди є добрим.

Бог не перестає любити і не перестає обдаровувати.

Дитячий досвід ми переносимо на стосунки з Богом. Перегляд моїх стосунків з батьками - тоді людина не може вибудувати зрілого стосунку з Богом.

Батьки нам передають стан, у якому знаходяться.

При зачатті є батько, мама і Бог.

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 43. Закон свободи

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Ісус є провідником, Авторитетом

Потреба свободи. Потреба мати вибір

Ця потреба є базова.

Це дар від природи, є у людині. Свобода вибору, свобода приймати рішення.

Треба бути зрілим, щоб робити вибір.

Я Богові все довірив?

Без свободи нема стосунків рівним з рівним.

Стосунки, які повʼязані з пошаною, любовʼю, вони завжди повʼязані зі свободою.

Адам і Єва - ми не знаємо скільки часу тривало все до гріхопадіння і скільки вони користувалися свободою.

Вони зробили вибір відвернутися від того стосунку.

Я вибираю щось, у чому наші стосунки руйнуються.

Є добро і зло.

У кожну мить я вибираю: робити добро чи зло.

Без цього вибору нема стосунку.

Ніхто не може залізти у голову так, щоб замість мене зробити вибір. Я можу прийняти рішення на основі страху, але рішення приймаю я.

Вибір роблю я.

Диявол не може на рушити свободу.

Вибір робить людина сама.

Коли ми шукаємо авторитет, - як користуватися свободою?

Особа Ісуса є Авторитетом, зразком, як користатися свободою. Він не змушує людей робити те, що робить Він.

Історія Євангелія взірцева що стосується свободи.

Ісус робить вибір - бо він знає ким він є: свою місію.

Ісус знаходиться у стані свободи, у стані перебування у Дусі Святому.

Якщо людина не знає своєї місії - нею легко маніпулювати.

Людьми, як масою легко у цьому часі маніпулювати. Свобода вибору полягає на тому, щоб досягти такого рівня особистості, бо «я знаю, чому я це вибираю».

Поки людина не реалізує свою свободу

Коли є тоталітаризм - він обмежує свободу, однак не може бути обмежена свобода вибору - приймати це чи не приймати.

Деколи говорять що свобода - це вседозволеність, але це матиме наслідки.

Закон свободи говорить про те, що моя свобода завершується там , де починається свобода іншої людини.

Свобода є відповідальністю.

Цілісна концепція: свобода дана щоб любити і будувати.

Свобода пов’язана з відповідальністю: хто я?

Свобода дана, що я вибираю сам, але є закон життя. Є закон послуху Богові.

Коли людина чи суспільство не вибиратиме цінність, яку дає Бог – це матиме наслідки.

Бог обмежує себе там, де починається моя свобода.

Любов- це свобода.

Бог страждає від недоброго прояву використання свободи.

Якби ми не мали свободи вибору – ми би були запрограмованими роботами.

Ісус згідний на те страждання, яке він змінити не може. Є таке страждання, яке ми змінити не можемо. Ісус згідний з даністю і обставинами які змінити не може.

Важливо задати запитання: як би ви хотіли?

Відповідальність на кожному з нас.

Скільки я вкладаю зусиль, щоб світ був кращий?

Свобода вибору - це невідʼємний дар, даний кожній людині на цій планеті. І спільні вибори мають наслідки.

Доводиться змиритися з тим, що я не можу змінити, а використовувати те, що можу.

Лише свою свободу я можу використовувати добре.

Так твориться зріле суспільство, щоб захищати добро і свободу.

Етапи життя у свободі:

1. Свободу потрібно віднайти, колись нас могли зламати. Свободу потрібно шукати

2. Свободу потрібно досліджувати. Як я нарушаю свободу іншої людини? Потрібно вміти назвати, бути вразливим, де є ця межа. Свобода іншої людини - це святе. Чим краще я це розумію, тим краще можу вибудовувати стосунки.

Свобода людини - це святе.

Свободу потрібно відстоювати: свою, інших людей, і жити нею. Це - величезна сила.

Свобода огортає все життя людини.

Поки я не знаю, чим є свобода для мене, що значить бути вільною людиною, цінність життя, цінність вибору - важко захищатися і важко відстоювати.

Ми можемо відстоювати свободу у глобальних межах, але не вміємо шанувати свободу іншої людини.

Свобода вибирати - велика цінність.

Моя свобода закінчується там, де починається свобода іншої людини.

Якщо хочемо дослідити, що значить свобода - Ісус є взірцем.

Ісус є Авторитетом.

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 42

Духовне пробудження

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Як розпізнати, що є добром?

Є тілесні, духовні і душевні потреби.

Нижчі потреби посвятити вищим

Досвід Ісуса: «Ти мій Улюблений Син!»

Великопісні відречення часто стають штучними.

Деколи вихід з буденного був повʼязаний з вживанням якоїсь речовини.

Всередині кожного з нас є потреба виходу з буденного досвіду.

Духовний досвід - можливість, яку дає Бог, мати інший погляд на подію, людину.

Пробую слухати Бога. У думках зʼявляться і своя, людська частина, і лукавий зі своїми нашіптуваннями.

В молитві приходить правда про людину, погляд на себе і на ту людину. за яку молюся.

Бенедикт XVI й інші духовні лідери передбачали: або християнство буде містичним, або воно перестане існувати. Християнство- це не свята, це - не традиція. Якщо це не веде до духовного пробудження - це різні форми звички.

В першу чергу християнство - це стосунок, який веде до духовного пробудження.

Дари Духа Святого - тут є багато дарів бачення.

Молитва, духовний досвід не є метою сам у собі, а є інструмент, який відкриває красу, обрії, які людина не бачить без молитви.

Рухаємося, щоб духовний досвід, досвід з Богом став центральним моментом.

Один з постійних моментів, чому іду за Ісусом - світло Істини.

Ісус говорить: Я є Істина!

Приходить Слово як Світло, або слово, у якому є Світло.

Істина завжди приходить як сила.

Бог завжди приходить як Сила.

Рання молитва назначена тим, що іду за світлом і за силою.

Духовний досвід, який зміцнює, коли бачу і досвідчую як Бог мене любить! Чим далі - відчуття Божої любові присутнє постійно.

Коли ділюся духовним досвідом - помножую духовний досвід.

В кожній людині є база: дух, душа і тіло.

Блаженний Августин: неспокійне серце людини, поки не спочинок в Бозі.

Кожна людина шукає духовного досвіду.

Живий контакт з Богом дає силу звільнитися від залежностей.

Шукати духовний досвід, де є хочу звільнитися від того, що обкрадає мене.

Коли не чуємо Слово Боже - наш відрух заповнити пустоту.

На чому полягає добра новина бідним? У чому наша бідність? У закритості! Ми не досвід чуємо себе улюбленими синами і дочками Отця Небесного

Щоби мати духовне пробудження потрібно вкладати зусилля.

Це не тільки досвід на емоціях, коли мені хочеться це робити, а й тоді, коли не хочеться.

Є всередині стара людина, яка не хоче. Є світ, яка противиться духовній дорозі. Є лукавий, який противиться.

Апостол Павло говорить, що потрібно розіпʼяти стару людину.

Дорога Преображення вона важка. Не багато людей їдуть нею.

Але людина, яка засмакувала духовного досвіду – хоче іти далі.

Воскреслий Ісус і Дух Святий запрошує.

Що мені робити, щоб досягнути життя вічне? Що мені робити, щоб досягнути духовний досвід?

Поки людина цього не відчуває, має духовну пустку. Голод.

Досвід духовного життя дає мир, якого світ не може дати.

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 41. Питання про смерть і життя.

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Відповіді на питання

«Ми всі прямуємо із кожним днем до смерті. Мені це якусь депресію навіяло.... Якось дуже сумно, що життя проходить, кожна неповторна мить більше ніколи неповернеться. Як давати собі раду із такими думками, адже Бог встановив ці обмеження для нас. Мені поки складно прийняти факт смерті моєї і рідних в перспективі. Допоможіть!»

Куди ми прямуємо?

У нас вписаний страх перед стражданнями. Він повʼязаний зі страхом смерті.

Куди людина прямує?

Куди я рухаюсь?

Ми не знаємо, коли настане час смерті. Кожен день, кожна мить набирає своєї цінності.

В тут і тепер можу свідомо прийняти присутність Божу у своє життя.

Те, що потрібно нам досягти- відкритися з своєю безсмертною душею на Бога.

Депресія від того, наскільки життя людини наповнене злом, стражданнями, болем.

Всі ми йдемо до смерті, але через цю смерть ідемо до Небесного Царства

Єдність з Ісусом виводить з депресії.

Логотерапія - зцілення через сенс.

Зранку - зробити вибір. Для чого я живу сьогодні, для чого я живу тепер.

Кожен день, коли йдемо спати - як завершення життя.

«Ніч спокійну і смерть щасливу нехай нам дасть Всемогутній Бог Отець, Син і Дух Святий»

У страху смерті - дія лукавого.

Єдність з Ісусом - той вихід, який допомагає.

Бог не є «інстанцією», яка нас обмежує. Це - лукава думка!

Бог дає повноту життя. Він не може обмежувати!

Свобода має свої умови.

Щоб була повнота - повинен бути постійний стосунок. Стосунок постійної любові.

Бог ніколи не перериває стосунок любові!

У Євангелії є фраза: «всі гріхи простяться, крім гріха проти Духа Святого», - коли людина не навертається.

Багато зла яке є у житті людини є через звинувачення, заздрість, обезцінення, поки людина не зрозуміє: Бог любить!

Основний закон стосунків з Богом, основний закон любові - закон свободи! 

Людина завжди має шанс навернення. До останнього подиху.

Воля залишається постійно.

Бог не може ненавидіти! Призначання Бога є любов! Бог справедливий!

Бог не засуджує. Люди потрапляють у пекло, бо вони це вибирають- жити у злі.

Нема таких гріхів, яких би Бог не пробачив!

Про любов до ворогів Ісус навчає з огляду на мене. У простих прикладах.

Захист дає нам право захищатися від кривдника і від і ворога.

Щоб усвідомити це, отримати відповіді на екзистенційні питання, потрібен Наставник. Потрібен Авторитет.

Питання: «Добре пережита втрата дає можливість перейти на новий рівень стосунків із живими людьми, водночас дає можливість по-новому пережити кожну наступну втрату. Думка про блокування почуттів фразою "та він вже у вічності" є зараз дуже актуальною у зв'язку з тисячамиполеглих наших Воїнів»

«Він уже у вічності»

Не можна легковажити факт страждання. Потрібно бути дуже делікатним.

Книга Йова (2, 11): коли він втратив майно, дітей, до нього приходять друзі і мовчать біля нього 7 днів. Біль і страждання має вийти. Ми втратили культуру вміти називати, що у когось втрата. Є різні етапи переживання втрати

Стояти під хрестом. Марія стоїть під хрестом. Вона безсила. Співпереживання важче, ніж переживання страждання.

Деколи людина потребує слова: як я можу тобі допомогти? А деколи не потрібно…

Ми маємо право, щоб сумувати, плакати. Нам потрібен вихід.

Як справитися з темою смерті, як знаходити відповіді на екзистенційні питання? Шукати Авторитет!

Подкаст «У пошуках Авторитету». Умови для переживання втрати

• У пошуках Авторитету. Ч. 37. Умови дл...

Подкаст «У пошуках Авторитету». Потреба підтримки

• «У пошуках Авторитету» ч. 38. Потреб...

Рекомендовано до прочитання

Євангеліє від Йоана, розділ 1

Євангеліє від Йоана, розділ 13-17

Книга Йова, розділ 2

Книга Буття, розділ 3

Макс Лукадо, «Історія, яку розповів Ангел»

Віктор Франкл. «Людина у пошуках сенсу. Логотерапія»

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 40.

Потреба досягнень

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Бог постійно шукає людину, людина шукає Бога

Бог є постійним у цьому прагненні

Бог постійно прагне, Бог постійно хоче контакту з людиною

Пошук це процес, який почався, і не закінчиться на землі

Стосунок з Богом динамічний, постійний

Потреби вірності і відданості.

Бути вірним - це потреба, щоб хтось був вірним до мене і хтось був відповідальним до мене.

Наша людська відповідальність: знати свої потреби, знати себе, знати хто і для чого я?

Ісус є тим Авторитетом, через якого я пізнаю самого себе

Людина не може пізнати самого себе без Ісуса Христа. Св Йоан Павло ІІ:

«Суть християнства: дивлюся на себе крізь призму Ісуса»

Потреба досягнень - у світі: успіх, реалізація, бути успішним

Бути успішним, мати досягнння - це потреба

Потрібно розділити від короткотривалих до великих досягнень. Досягнення залежатимуть від цілей, від мети.

Зустрічаємось з питанням цілі: чого я хочу?

Кожний день можна поміряти досягненнями.

Які я собі ставлю цілі? Звідки у мене ці цілі?

Яка моя місія? У чому заключається? Який сенс мого життя?

Яка місія в Ісуса? Ми Його називаємо Месія. Його досягнення, місія, щоб виконати волю Отця.

У моменті навернення змінилися цілі. Змінилися усвідомлення того, що значить досягати.

Коли є ціль, мета, цілеспрямованість- вибудовується те, що значить досягати.

Ціль – Царство Небесне.

Ціль – вінчання, момент свячень: а що робити далі?

Чого ти хочеш досягнути?

Якщо Царство Небесне посеред вас: досягнути зустрічі, у якій я почую, відчую його дотик, щоб почути як рухатися разом. Досягнення- не втрачати контакту

Я вірю у безсмертну душу не тому, що так вчать, в тому, що це, імовірно , правда. Добре прожитий день - чи я би прожив так день, якби справи, погляди, які беру на віру виявилися ілюзією.

Ісус єднає в собі вічність у часопросторі. В чому найбільше прагнення людини - досягнути безсмертя.

Є ієрархія: дух, душа і тіло. Тіло підпорядковуються духові і душі. Божественна присутність контактує з живим. В чому підпорядкована моя сутність?

Це єдність.

Звідки війни між вами? Від пожадливості, - бажаєте заповнити свою пустоту.

Короткотривалі досягнення можуть стати богом, бо тримаєш у руках.

Ігри - досягнути новий рівень у віртуальному світі, підвищує самооцінку.

Від відповідних цілей залежить те, що приноситимуть досягнення.

Чого шукаєш? Чого хочеш досягнути? Яка ціль твого життя?

Ми мало часу посвячуємо, щоб задавати один одному питання: а для чого це тобі?

А що далі?

Знайти сенс.

Яка ціль життя? Єдність з Богом !

Найважливіше, що лише може бути зустріч з Живим Богом.

Найбільша цінність - особистий стосунок з Христом

Воно заражає, помножується радість.

Чого ти хочеш досягнути?

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 39.

Вірність і відданість

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Потреба бути вірним і відданим

Ісус вірний і відданий - Він не дав себе спокусити на щось, інакше Він би зрадив.

Шукаємо все більше: що значить бути людиною?

Ісус чітко показує вертикаль вірності.

Люцифер зрадив стосунку - він захотів володіти, потім спокусив людину, щоб його слухати.

Вся суть мене як людини: вибудовую до чогось стосунок, принципи.

Хто є моїм Aвторитетом? Ким я є?

Зруйнувати: це добре чи не добре?

Забери Бога - «Бог помер» і нема авторитету.

Від самого початку історії все розігрується у вірності і невірності.

Спокуси так зроблені, щоб запропонувати щось такого, що не є однозначно злом, і щоб людина щось навіть не взяла, але відвернулася від Бога. У ворога, у диявола є план на моє життя. Який це план? «Робіть що я кажу, поклоніться мені, вас будуть обожнювати, і будемо всі в кінці у пеклі»

Вірність і відданість.

Вірність - спосіб прояву любові до особи, спосіб стосунків.

Вірність - це чесність, це - правдивість, прямота.

Коли людина лукавить - порушує принцип правдивості.

Вірність базується на правдивості.

У невірності є корисливість, нечесність , лукавство.

Вірність: мені важливий наш стосунок, бо базує на правді. Невірність - корисливість: я у стосунку з тобою, поки мені це вигідно.

Людина не витримує у вірності, якщо до когось підходить корисливо.

Через вірність людина протистоїть дияволу.

Кожен гріх - невірність. Що я хотів здобути через цей гріх? Через невірність?

Бог підписує союзи з людьми, що буде вірний людині. В Ісусі Бог показує свою вірність.

Бог не може бути не вірним.

Гріх – це невірність.

В чому один з плюсів богопосвяченого життя? Зʼєднуюся з Ісусом. На взір Ісуса підпорядковує свою Богом дану енергію - бути звʼязком, посередником.

Такий звʼязок з Богом завжди є вірність.

Бог ніколи не зраджує. Зрадити можу тільки я.

У стосунках людина-людина зрада у малих речах завжди присутня.

У стосунку Бога до нас - вірність постійна.

Богові залежить на людях!

Серце священства - віддати своє життя. Зʼєднатися з Ісусом вірністю, відданість.

Вірність дає плоди.

Вірність повʼязана зі стосунком: Бог - людина, людина - Бог

Якщо незрілий, незрозумілий вибір - сім’ї розпадаються.

Вірність - має плід. Вірність дітям, вірність онукам.

Присяга вірності працює тоді, коли чоловік і жінка вірні стосунку з Богом.

Якщо нема стосунку - нема дії таїнства у повноті.

Таїнство шлюбу закінчується смертю.

Ми створені не тільки для того, щоб прийняти, а й бути відданими.

Віддавати один одному.

Вірність - це стосунок. Відданість - це вклад.

Щоб щось працювало потрібно віддавати

Вірність без відданості мертва, суха.

Відданість - це щось віддавати, це включеність, заангажоваіність. Я даю себе.

На чому ціль? На плідності чи на стосунку?

Відданість - це жертовність.

Бог залишив Небо, щоб увійти у темряву світу, у бруд людського життя.

Найвища - стосунок з Богом.

Ісус завжди вірний Отцеві, і вибудовує стосунок з людьми. Він завжди вірний до людей. Показує, який Він вірний, навіть коли люди Його відкидають.

Вірність нас уподібнює до Бога. Коли ми вірні Йому - це моменти, коли ми максимально наближені до Бога. Він є джерелом.

Людина, яка не вибудовує стосунку з Богом, не має у житті сил, щоб бути вірним і відданим.

Коли ми входимо у вірність Христа, входимо у силу і джерело, щоб бути вірними і відданими.

Як бути вірним?

Вірний – апостол Петро, який дивиться на Ісуса і йде по воді. Дивитися на Ісуса – це реально.

Дивитися на Ісуса і слухати Його.

Подкаст «У пошуках Авторитету» частина 38.

Потреба підтримки. Співрозмовники: о.Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Рекомендовано до прочитання: Євангеліє від Луки 4, 1-14

У цих трьох - є всі спокуси.

Звідки війни між вами - з пожадливості.

Що впливає на мене? Чому я приймаю такі рішення?

Я маю право, щоб мої потреби були задоволені.

Дитина має право на потребу, щоб батьки її любили.

Пожадання - взяти чуже.

Для чого гроші? Задовольнити потребу чи знеболити болячку.

Влада - є потреба бути прийнятим, бути любленим, мати межі. Диявол пропонує: я дам тобі владу, будеш панувати над людьми.

Панувати - концепція світу. Концепція Ісуса - служити.

Часто несвідома участь людини призводить до трагедії.

Важливим завданням є навчати про це.

Ісус в традиції вчителя, наставника постійно вчить.

Аспект, щоб наші родини були вчителями духовного життя для своїх дітей.

Є почуття вини потурбуватися про себе

Якщо людина дивиться на служіння як задоволення потреб нездорово - задовільнити потребу щоб бути потрібним, - це відчувається.

Коли людина використовує християнську позицію невідповідно - це лякає.

Етапи проходження втрати - все відбувається тоді, коли людина готова

Заперечення, гнів, торги (гойдалки - треба воно мені чи не треба, інші живуть прекрасно без цього), сумування-оплакування- прощання, переосмислення)…Бачу як це зранення принесло позитив у моє життя, я ціную, це принесло вразливість, я вмію співчувати. На етапі сумування відкривається ресурс, я можу відкрити покликання допомагати іншим, які це пережили. Енергія накеровується не на руйнування себе чи інших, а допомогу. Прийняття, переосмислення- жити далі.

Ми спілкуємося з іншими людьми через наші непережиті втрати.

Добре зрозуміти, що у кожного є відчуття готовності переживати втрати.

Потреба підтримки. У нас є потреба товаришування когось і потреба духовного товаришування.

Ресурсом є наші спільноти, Свята Меса.

В моменті заперечення є багато внутрішніх голосів і зовнішніх, що даш собі ради.

Коли людина говорить: мені потрібно розібратися у собі - це не готовність просити про допомогу.

Є страх не справитися, страх відкинення, страх повторного страждання.

Безпечні умови - те, чого людина шукає. Групи взаємодопомоги - безпечне місце.

Ми потребуємо багато груп взаємодопомоги.

Товаришування: людина має звернутися по допомогу.

Таїнство Сповіді, духовні розмови, спільноти є сильною підтримкою для людей. Це - місця де люди отримують підтримку один у одного.

Є такі втрати, які потребують спеціалізованої допомоги.

Одне з наших завдань: творити простір для підтримки людей

Рекомендація:

с Павла, Лекції про 5 етапів прощення, авторитарна і не авторитарна духовність.

Євангеліє Лк 4, 1-11

«У пошуках Авторитету» Частина 37.

Умови для переживання втрати. Співрозмовники: єпископ Микола Петро Лучок ОР та священник о. Євген Фізер

У програмі:

Ми очікуємо на Спасителя, на світло.

Колядування зароджувалося у часах болі, часах страждань.

Люди у стражданнях очікують на порятунок.

Потреба мати можливість переживати втрати. Це потреба, у якій зараз знаходимося.

Що таке втрати? Якими можуть бути втрати?

Є потреба втрату пережити.

У нас є трудність, щоб дозволити собі переживати втрати.

Не плач, забудь…

Втрата - болісна подія, з минулого або теперішнього, яка впливає на мене. Щоб добре через неї пройти, потрібно пройти певні етапи переживання втрати.

Можливість переживати втрати. Ми багато відкладаємо на потім.

Я потім, бо тепер не можу.

Щоб пережити втрату - потрібно її назвати.

Ми нагромаджуємо втрати.

«Все буде добре!», - через незнання, як переживається процес втрати. Це так не працює.

Є 5 етапів переживання втрати

⁃ заперечення- людина дає собі ради, коли не має умов як переживати втрату. Заперечення може бути через дії, «знеболення», - вихід з болю, який ношу у собі. Потрібно вміти назвати - це втрата. Дозволити собі, щоб цю втрату переживати. Пережити втрату - це потреба. Якщо людина пройде етапи сумування - дасть собі ради з наступним.

⁃ Потурбуватися про себе - пережити втрату. Втрата - це переживання процесу.

Які є втрати? Це не тільки втрати іншу людину

Усе, що повʼязано з болем - це втрата.

Гріх - втрата близького контакту з Богом.

Війна - втрата миру.

Заперечення- важлива частина у проживанні втрати. Це потрібний механізм щоб вижити.

Щоб пережити втрату- потрібно накерувати зусилля, щоб пережити умови.

Гнів - відчуття, скерована на переживання умов.

Гнів потрібно виражати. Гнів - створювання відповідних умов, щоб створювати порядок.

Торгівля - а що би можна було зробити, як можна було зробити. Торгівля є дуже виснажлива.

Це - виснажливий етап.

Сумування: як є, так є…

Людина може свою агресію і гнів спрямувати на допомогу. Це - добре накерований гнів. Гнів - це енергія, щоб захистити або скерувати.

Що людина знеболює алкоголем?

Не справляється з болем. Алкоголь стає речовиною яка допоможе заперечити.

У цивілізації ми вклали багато зусиль, щоб заперечити.

Ми всі знаходимося у стані переживання втрат.

Коли Ісусу сповістили про втрату Йоана Хрестителя - Він плакав, послужив і пішов на молитву.

Ісус сумує у Гетсиманському саду

Має відбутися стільки оплакування, скільки людина потребує.

Втрату близької людини оплакуємо рік.

Коли нема візуального контакту незавершений процес

Під час сумування людина менше повертається до попередніх періодів, і там осмислює, як далі жити.

Якщо добре пережита втрата - з новим досвідом входжу у майбутнє. І ця втрата вже не руйнує мене, а щоб допомогти іншим, і мати це як досвід.

У нас є віра і надія на вічне життя.

Це сенси.

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 36. Бути прийнятим, бути причасним, бути реальним. Співрозмовники: єпископ Микола Петро Лучок ОР та о. Євген Фізер

У подкасті:

Доросла людина знає, за що вона відповідальна.

Бог задовільняє наші потреби.

Коли людина боїться Бога, і вважає, що Він щось забирає - то людина у неправді.

Є моя відповідальність за мої потреби.

Як Бог може забирати?

Своїми стражданнями ми можемо допомагати страждання Ісуса.

Жертва - це молитва: моє страждання має сенс.

Бог не давав гріха - це моє. Все інше ми отримали від Бога.

Бог забирає лише наш гріх, а те, що дав - залишає.

Є потреба бути частиною чогось.

Бог створив нас до спільноти. Один з найбільших страхів - бути покинутим, відкинутим. Страх смерті - страх самотності.

Багато болю повʼязано з тим, чи мене приймають, чи ні. Багато страхів повʼязують з цим.

Бути прийнятим таким, яким я є.

Якщо дитина не прийнята- то ціле лише частково приймає цю дитину.

Ми дружимо з тими, які приймають нас такими, якими ми є.

Коли я не відчуваю, що мене приймають, починаю грати, починаю виживати.

Ісус приймає таких, якими ми є.

Ми багато часу порівнюємо себе з іншими. Багато часу пробуємо, порівнюючи себе, контролювати інших.

«Що тобі до того?» Ти іди, і роби свою частину.

Порівнювання себе з іншими про те, що не можу прийняти себе яким є.

Симптоми, коли людина не приймає себе

А який я є?

Ядро: я є добрим, бо Богом створеним, улюбленим, обдарованим. Я є. І в мене є певні недоліки, труднощі, проблеми, конфлікти. Але я є у ядрі. Божественний центр у мені є.

Якщо не приймаєш те, що маєш, і не помножуєш, втрачаєш і те, що маєш.

Якщо людина не бачить свого ядра, світлого ядра?

В певному моменті я відкрив ким я є. Маю багато недоліків. Але ядро - це Божественна присутність, дає силу, щоб прийняти себе з недоліками.

Недоліки змінні - я можу щось зробити з цим.

В реальності більше бачимо недоліки, які накладені на ядро.

Неприйняття себе яким ти є - це диявольське.

Як бути прийнятим таким, яким я є? Це відбувається, коли зустрічаю людину яка мене приймає, і яка себе прийняла.

Якщо хтось не приймає себе, не може прийняти іншу людину з її недоліками.

Потреба бути реальним, бути самим собою.

Деколи інші хочуть щоб я жив так, як вони хочуть.

Бути реальним - потреба не грати в ролі, бути чесним з іншими.

Бути собою - відкрити хто я є, і чесно реалізувати своє покликання.

Бути реальним - повна відповідальність за себе. Вона можлива лише у тому просторі, де мене приймають.

Реальність Ісуса: Я - улюблений Син Отця.

Реалізувати місію те, що почув від Отця.

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 35. Бути почутим.

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Потреби добрі, я маю пізнати свої потреби.

Коли потреби не заспокоєні - відбувається рана у житті людини.

Я маю відповідальність за потреби іншої людини.

Де переходимо межі? Де не потреба, а пожадливість?

Знання потреби повʼязана з любовʼю до себе й інших людей.

Пізнавання людини, гуманізм відбувається у мирних часах

Обовʼязок дорослої людини пізнати саму себе! Ми пізнаємо себе!

Пожадливість повʼязана зі знеболюванням.

Умови народження Ісуса

Спочатку потрібно пізнати свої потреби.

Потім - оплакуаання потреб, які були не заспокоєні.

Взяти за них відповідальність- це наступний етап.

«Хто був вірний у малому» - малий - це я!

Через не заспокоєні потреби можна побачити де є рана.

Гріх - зловживання, промах. Невідповідне використання. Нема зла в предметах, речах. Все, що Бог створив це добре.

Зловживання- першопричина.

Голод - це пожадливість.

Менше насиченості живих стосунків, більший голод потребує більшого знеболювача.

Потрібно планувати періоди пильної уваги. Має бути регулярність. Через дефіцит уваги багато людей потребують психотерапії.

Коли батьки неуважні - дітям важко вибудувати стосунок з Богом.

Жертовність жінок у сімʼях, як наслідок брак відпочинку - проблема неуважності до себе.

Співзалежність - коли одна особа бере на себе не свою відповідальність.

Тому тут є потреба відображення та відгуку.

ВІДОБРАЖЕННЯ І ВІДГУК: чесність і зворотній звʼязок

Що за цим? Щось інше

Потреба 6: потреба керівництва

Нам потрібно іти за кимось. Нам потрібно мати наставника.

Ісус вибрав 12 людей і три роки чітко наставляв їх. Наставник- це той, з ким маєш контакт у реальному житті.

Святий Дух так керує, що і через віртуальне навчання чи читання книг може провадити. Наставництво – необхідність.

Наставник це має бути особа, яку чую, відчуваю, життя якої мені подобається. Наставник – це хтось, за ким мені хочеться піти.

Ісус висилає учнів: ідіть і навчіть.

Для Ісуса навчання важливіше, ніж зцілення.

Християни вибудовують стосунок з Ісусом як з ким? Господь говорить: слухайте!

7 потреба – бути почутим

В мені є ця потреба. В Бозі є ця потреба.

Через слухання атиц ей контакт.

«Ти мене чуєш? Ти мене не чуєш!», - і це болить

Слухання- це подвійна увага. Я є, але може я тебе не чую. Чому я тебе не чую?

Слухання - питання серця.

Серце як осередок життя.

Вибудовуючи стосунок сердечний потрібно бути сердечним.

Подкаст. У пошуках Авторитету.

Частина 34. Дефіцит уваги.

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Пізнавання себе, пізнавання Бога, пізнання нашої реальності

Хто вчить про ці потреби?

Одне з завдань мами - навчити дитину контактувати зі своїми почуттями.

У суспільстві мало говорять про потреби. Про потреби соромно говорити.

Чого ти хочеш від стосунків ? Чого ти хочеш від мене? Часто це виглядає як претензія. А вміння називати?

Щоб відбувся зрілий стосунок потрібно знати про своі потреби, називати їх.

А що ти потребуєш?

Чого шукаєш?

Шукаємо наставника. Шукаємо авторитету.

Людина перестає говорити про свої потреби, коли її не слухають. Тоді включаються системи виживання.

Бажання незалежності жінок повʼязане з тим, що чоловік зловживає своєю владою.

Потреба уваги. Потреба пильної уваги протягом тривалого часу.

В чому одна з ран, яку носимо в собі? Тоталітарні системи забирали дітей у віці немовлят, щоб не завʼязався стосунок з батьками. Людина стає холодною емоційно. Нею легше керувати.

У нас величезне покоління людей, які не отримати пильної уваги.

Періоди пильної уваги: я є лише для тебе - ти є лише для мене.

Щоб розвивався стосунок. - потрібні періоди пильної уваги.

Коли потреба незадоволена - не можна жити без неї.

В радянському часі було багато посилу: ти - ніхто! А те, що у тебе є бажання, потреби? Нема потреб! Є вимоги! Людина тоді дуже зламана.

Щоб контактувати - потрібно, щоб була безпека.

Я є для тебе - ти є для мене. Це - пильна увага.

Увага дуже важлива у стосунках з Ісусом. Ісус говорить: «Увійди у свою кімнату; зачини свої двері…»

Чому Ісус покликав 12? Бо дл великої кількості груп не можна побудувати пильний стосунок.

Щоб вибудувати увагу, потрібні відповідні умови. Стосунок з Богом - потрібні умови.

Ісус з учнями багато часу проводили наодинці.

Коли нам бракує стосунків з друзями - періодів пильної уваги, то чи важливий для нас цей стосунок?

У стосунках важливо мати період пильної уваги.

Перша спокуса: зроби з каміння хліб. Перший, найважливіший аспект - потреба у стосунку: «не хлібом єдиним житиме людина, в кожним словом, що виходить з уст Божих»

Усвідомлення: пандемія неуважності настільки велика, і залежності від віртуальних збудників настільки великі, що важко добитися уважності.

Періоди пильної уваги - дефіцит у сімʼях.

Церква вчить уважності: Адорація, сповідь, ділення, групи.

Неможна нагодувати людину, яка була голодна в минулому. Можна зараз назвати цю біль, і взяти відповідальність за цю потребу у сьогоднішньому житті і практикувати цю потребу.

Потреба відображення та відгуку.

Це - величезна потреба. Ми маємо потребу відобразити.

Незріла система: керівника треба боятися, до нього не можна іти. Ісус постійно відображав.

Бог постійно до нас звертається - це про чесність. Відображення може бути гостре. Може бути і приємно.

Потрібні двоє зрілих людей, які готові чути правду про себе.

Ми потребуємо наставника.

Я потребую уважності. Потребую зворотнього звʼязку. потребую керівництво. Мати наставника.

Бог наш наставник

Уважність. Відображення. Керівництво. Ці потреби надзвичайно відображені в Ісусі.

Подкаст. У пошуках Авторитету.

Частина 33. Відповідальність за потреби

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Одна з потреб – бути веденим.

Потреби – це частина мене, або ж і цілий я.

Потреби показують Бога, Який у своїй мудрості створив мене з такими потребами, і дав інструменти і можливості, щоб бути щасливим, задовольняючи ці потреби.

Бог мене створив з цими потребами.

Я маю право, щоб ці потреби були задоволені

Я, як дитина, отримую права. Як дорослий – маю і обовʼязки.

Розуміння, яка з моїх потреб була порушена у дитинстві, дає розуміння, чому я так сьогодні поводжусь, і чому у мене є труднощі у певній сфері.

Мій обовʼязок потурбуватися про свої потреби.

Достатньо здорова людина вміє потурбуватися про свої потреби.

Бути прийнятим таким, яким ти є.

Розуміння потреб є обов’язком.

Де є моя відповідальність, щоб потреби людей, з якими я повʼязаний, були задоволені.

Як розрізняти, де є потреба, а де є бажання, пожадливість?

Де межа розрізнення?

Яка мета мого життя? Яка ціль? Для чого мені те, що тепер роблю? Це – потреба чи пожадливість?

Зловживаю – ЗЛО використовую.

Одна з потреб – мати наставника, наприклад.

Є потреба, щоб бути у стосунку з кимось, хто мене наставлятиме. Ісус є моїм авторитетом.

Гармонізація потреб дає можливість побачити де зловживаю.

Зловживання повʼязане з тим, що у людини щось порушено.

Друга спокуса, яка пропонує диявол – зловживання владою. Щоб утримати зловживання владою потрібно вибудувати цілу систему.

Щоб розрізнити між потребою і пожадивістю потрібна правда. Ця правда має відбутися у мені.

Щоразу як говорю про потребу – доторкаю її у собі. Правда у мені є як реальність.

Незадоволена потреба може перерости у пожадливість.

Заспокоєння моїх потреб закінчується там, де починаються потреби іншої людини.

Є потреба бути уважним до іншої людини.

Вміти назвати свої потреби важливо.

Ісус звертає увагу: потреба почути і керуватися Словом Божим вона важливіша, ніж насичення голоду

Процес розуміння і пізнавання – дуже важливий.

Яка є ієрархія цінностей, потреб, моєї відповідальності?

За що я відповідаю у стосунку до інших людей?

Гетсиманський сад: яка потреба важливіша – безпека дорослої людини чи вірність?

Нижчі свої потреби посвятити для вищих цінностей.

Диявол має лише те, що ми йому дали

Кому я передам владу над моїм життям, і територію, яка належить до мене?

Мої потреби – це територія, моя душа, моє тіло, мої стосунки – це територія.

Духовну війну можна виграти, якщо віддати своє життя під владу і авторитет Ісуса.

Вірність Богові.

Заздрість

Подкаст: Без фільтрів. В гостях душпастир молоді Мукачівcької дієцезії о.Юрій Голотюк

Молоді люди часто порівнюють себе з кимось іншим..

Бажання бути кимось іншим, взяти на себе чиєсь інше життя.

Заздрість - це емоція?

Бажання чогось більшого.

Жити у фантазіях.

Не вміти радіти, не вміти втішатися.

Проблема заздрості торкається бажання ідеалізувати чиєсь життя.

Заздрість засліплює

Заздрісна людина - невдячна людина.

Чому насправді заздримо?

Чого насправді хочемо?

В кожного є свої особливі здібності та особливі таланти.

Важливо вміти черпати з життя святих, але важливо також і самому бути святим.

Вміти приймати в собі мінуси і плюси.

Не ліпити з дітей когось іншого

Відчуття меншовартості завжди притаманно

заздрості.

Жити життя чи вдавати

Поради, щоб почати жити в реальності, тут і тепер

Список своїх завдань на день, почате собі цілі.

Список вдячності: за людину, подію, матеріальну річ.

зауважувати дрібниці

Спотворені образи Бога

Подкаст: Без фільтрів. В гостях семінарист Ярослав Стегней

Звідки беруться образи Бога?

Досвід спотвореної любові породжує спотворений образ Бога.

Які спотворені образи відкрили в собі?

Емоції чи Божа присутність?

Обрати кращу частку, яка це частка?

Які зустрічали спотворені образи в житті?

На все воля Божа?

Не дай Бог?

Бог тебе покарає 

«Вибраний» народ

Мій образ Бога - не є самим Богом.

Всемогутній Бог сам себе обмежив давши вільну волю людині..

Хочеш йти за Богом - довірся

Через нестачу дивитися на Бога

Загубити Бога в ритуалах.

Бог творить своє діло постійно.

Подкаст. У пошуках Авторитету.

Частина 32. Потреби людини

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Ісус покликав, щоб бути при Ньому.

Ісус говорить: «Не тільки хлібом житиме людина, а кожним словом, що виходить з Уст Божих».

Ісус на Хрещенні почув, що Він - Улюблений. Це - фундамент.

Все, що маємо тепер: проблеми, гріх, змагання, насилля - почалися у 3-му розділі Книги Буття

Щоб ми рухалися у зрілість - має бути фундамент.

Це - досвід улюбленості.

Диявол впроваджує сумнів.

Духовний голод повʼязаний з тим, що я - небажаний, не люблений.

Бурхлива діяльність: я маю право діяльність на роботу.

Пустиня відкриває мене.

Бог коли виводить на пустиню, ці умови потрібні, щоб почути.

В тому місці де ти знаходишся і де ти є, слухай, що до тебе говорить Дух Святий.

Дух має свої способи, щоб промовляти.

📍Пожадливості і потреби. Диявол діє через пожадливість.

Диявол змішує рівні: ніби він пропонує щось доброго, але розумієш, що там щось не то.

Людина, яка знає принципи, повʼязані з собою, своєю структурою, вміє розпізнати, що тут щось «не те».

Які потреби у людини?

За що я відповідаю, а за що не відповідаю?

Є потреби, повʼязані з іншими людьми. А є потреба повʼязана зі стосунком з Богом.

Базові потреби: виживати, безпеки, контакту (дотику)

Потреба виживати - базова потреба життя (їсти, спати, дихати) людина, яка знає свої потреби, знає як нижчі потреби заспокоїти вищими.

Коли в людини нема розуміння потреби мети: яка моя місія, яка моя роль тут, то вона може зациклитися на здоровʼї. Але коли в людини є поняття місії, вона може віддати своє життя у 33 роки.

Потреба – це знання своєї цілі.

Потреба підпорядковувати нижчу потребу вищій потребі.

Відмовитись від потреби бути чоловіком, батьком заради вищої потреби: служити.

Яка різниця між потребою і пожадливістю?

Питання: для чого жити?

Можемо розшити поняття безпеки на три рівні: безпека тілесна, душевна, духовна

Світ занурюється у довготривалий розлад.

Страждання змушує нас шукати виходу. Інтуїція: послух духові, правдивість, щирість - ми можемо духовно в цьому вирости.

Ми несемо відповідальність за безпеку, і ми несемо відповідальність за свої потреби.

За свої потреби відповідаю я.

Базова потреба - потреба дотику, потреба тілесного контакту. Коли не заспокоюється потреба дотику дитини-мами, виховується голодна людина

Рекомендовано до прочитання: Євангеліє Луки, 4

Без фільтрів.

«Іди за Мною!» Рішення з 13 років

с. Тадея Фенцик SSJM

У подкасті:

Обирайте найкраще!

Бути собою у монастирі: Бог запрошує до розвитку

У 13 років я почула: «Іди за Мною!»

Чому католицька церква? Чому монастир?

с. Тадея Фенцик SSJM нещодавно прийняла перші у обіти у Згромадженні Сестер св. Йосипа де Сен-Марк

Єдина дитина в сімʼї, яка пішла у монастир.

Навіщо ти пішла у монастир? Щоб бути щасливою!

Я полюбила Католицьку Церкву!

Ісус є найкращим і найближчим. Тим, хто приймає безумовно.

Адорація – це інтимний момент слухання: слухання себе, слухання ближнього, слухання Бога.

Служіння старшим у домі для людей похилого віку: у цих людях є Ісус.

Як бачити Ісуса в ближньому? Любити його!

Подкаст «Без фільтрів». Вона сказала Йому «Так!»

С. Мішель Паславська SJSM

У подкасті:

Від багатодітної сімʼї до монашого покликання.

Хто «винен» що пішла до монастиря?

Троє братів і відважна

Від чого було найважче відмовитись?

Чому монастир?

Подкаст на Veritas: с. Емануела Головко SJSM

c. Емануела Головко нещодавно склала перші обіти у Монастирі Сестер св. Йосифа де Сен-Марк

Як молодій дівчині приходить думка іти в монастир?

Чому с. Еманула вибрала монаше життя?

Як сестри у новіціаті можуть жити два роки без телефону?

Що сказали батьки на рішення доньки?

Дизайнерка з одягу, яка стала монахинею.

С. Емануела: «Я щаслива!»

Коли ти питаєш Бога – Він відповідає.

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 31.

Сумнів у Божій любові - двері для ворога (диявола)

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

Важливо приглядатися до різних пропозицій.

Чого Бог дав нам 10 Заповідей? Щоб ми чітко орієнтувалися

Якщо у людини нема чіткого авторитету, вона може не помітити, що певна пропозиція не погоджується з принципами життя.

Ісус - початок і кінець. Він - Життя.

Доросла людина має авторитет що робити зі своїм життям. Ти отримуєш владу, що робити зі своїм життям.

Ісус як Авторитет визначає принципи.

Коли ми маємо спокуси - приглядаємося до пропозиції.

Яким авторитетом ми служимо один одному?

В конкретний день у конкретному моменті ми розпізнаємо, що треба робити. На кожну мить нашого життя ми отримуємо вказівку.

Коли ми сумніваємося що нам робити, диявол дає свою пропозицію.

Уважність - здібність чути пропозицію Бога.

Ісус мав багато різних пропозицій. Уважність - звузити пропозицію до тієї, яку говорить Бог.

Камінь не призначений, щоб його їсти.

Ми шукаємо потребу соціальної справедливості у світі.

В чому криза світу, який викидує Бога? Нема Бога можемо робити: хто дорвався до влади - той має правду. А хто з нами не згідний - потрібно розіпнути. Чистка більшовиків. Нема Бога. Нема авторитету. Гітлер керувався такими філософськими поглядами. Всі хто відкидає Бога не закінчують добре своє життя

Людина, піддаючись спокусі, починає впиватися владою.

Потрібно зробити відважний крок - піти за Ісусом.

Влада - це почуття контролю. Чим більше ти маєш - тим більше, здається, що ти контролюєш.

Не йдеться про те, що мати маєток є злом. Якщо будувати своє царство на землі, відкидаючи Бога, то це небезпека.

Якщо Ти Син Божий - диявол підважує, впроваджує сумнів.

Якщо Ти - Син Божий, якщо Ти Месія …

(Євангеліє від Луки, 4)

Уважність і усвідомлення – називання речей.

Розум даний людині, щоб вона пізнала Істину. Щоб пізнати Істину, потрібно вивчати, вкладати зусилля.

З чого починається спокуса? Підваження того хто я і для чого я, підваження у сумнів того, що я - Божий.

Люди не є джерелом законів.

Закони задані вищою силою. Якщо закони задані вищою силою, то мені їх потрібно пізнати.

Творець поставив закони, згідно яких має жити людина.

Завдання людини відкрити, що таке бути людиною, а не ототожнювати себе до тварини.

Претензії до Бога

Багато людей змагаються з запитанням: якщо Бог добрий, то чому?

Якщо людина сумнівається що її люблять, що Бог є люблячим Батьком, вона згоджується із спокусою, що Бог не є достатньо добрий і люблячим. Сумнів є великою внутрішньою біллю.

Цей біль може заспокоїти лише правдиве Боже Слово.

Проблема у людині - зосереджується на болі, на брехні.

Ціль Ісуса - явити істинне Лице Отця.

Основна істина: людина улюблена Богом!

Подкаст. У пошуках Авторитету.

Частина 30. Спокуса - згода - гріх

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Спокуса - пропозиція, яка йде ззовні, але відбувається прямо у нас.

Спокуса відбувається у сфері думок.

Є спокуса, яка приходить через людей.

Є три волі: чию виконую? Кого слухаю?

Нема важливішого, ніж слухати Бога!

Людина часто не розуміє по чиїй волі живе.

Дар Духа Святого, щоб людина вона розпізнала, що живе по волі Божій.

Спокуса починається з пропозиції диявола.

Пропозиція диявола завжди противиться волі Божій. Сатана - противник Бога, той, хто противиться волі Бога

У нас є рана, є біль.

Біль провокує гнів.

Енергія гніву дана, щоб захиститися.

Гніваючись не грішіть.

Моліться за ворогів ваших, благословляйте! Благословіння захищає мене від того, щоб мене опанував лукавий.

Важко розрізнити де гнів, скерований на захист, а де цей гнів переведений на руйнування мене, руйнування іншого.

Скрупули - це хворобливий момент, коли людина всюди вбачає гріх.

Думки не є гріхом, поки це лиш пропозицііі

Рішення може бути за долі секунди. Віртуальний простір створює те, що процеси прискорені.

Людиною, яка не помічає, легко маніпулювати

Натовпом дуже легко маніпулювати

Перебувати у тиші - життєво важлива практика.

Спокуса діяльності: роби, роби, роби ще більше!

Бог пропонує: СЛУХАЙ! Слухай, Ізраїлю!

Нема інших богів! Нема важливішого, ніж пізнати Бога!

Спокуса - робити те, що хочуть інші, не дослуховуючись до Бог

Перший етап спокуси - пропозиція.

Далі людина приглядається до цієї пропозиції. Нехай і коротко, але людина приглядається- має відбуватися розпізнання.

Питання, з яким виходить Ісус - питання Його місії.

Як багато людей концентрується не стосунках з Богом, щоб Він вирішував їх особисті потреби.

Пропозиція, щоб Бог виконував волю людини - неадекватна!

Перше - насититися Словом Бога

Диявол не пропонує Ісусові, якщо Ти Син Божий, виконай волю Отця. Диявол визнає, що Ісус Син Божий, і поневолені перші визнають це. Лукавий навіть якщо це визнає - у нього ціль не послух. Він навіть Сина Божого хотів звести з послуху Отцеві

Проблема не в матеріальних речах. Кого слухати? Хто дає накази, що робити?

Важливо вміти поназивати свої потреби! Потреби є від Бога. Є потреба тіла, духа, душі. Є потреба твоя, моя, і є потреби наші.

У кожного є свої ролі, щоб ми вміли свої потреби задовільнити. В цьому гармонія. Якби не було потреби - не було б стосунку. Проблема у незнанні.

Коли не знаємо наші потреби, не вміємо їх задовільнити.

Коли людина не вміє заспокоїти потребу- вона голодна. Наприклад, потреба мати наставника. За ким іти?

Коли нема гармонії - включається пожадливість. Пожадливість - зловживання.

Пожадливість - це використання створіння у невідповідний спосіб і в не відповідній мірі, яка веде до руйнування.

Хто є авторитетом?

Нам потрібно попробувати: скуштуйте і побачте, який добрий Господь…

Коли моя душа насичена, тіло менше буде споживати і вимагати різного непотребу.

Одна з базових потреб - бути захищеним. Я знаю, в Кого я повірив! Я знаю хто мій Автортет!

Етапи розвитку спокуси

1. Пропозиція

2. Людина приглядається і приймає рішення

3. Людина входить у діалог з пропозицією

Вагання - це важкий стан. Однак це ще не гріх.

Якщо добровільно і свідомо приймаю рішення зробити зло - це гріх.

Спочатку йде внутрішня свідома і добровільна згода, а потім іде дія фізична

Гріх веде до неволі.

Коли ми розуміємо цей процес, розуміємо, що без нашої згоди диявол не може нічого зробити. Він може скривдити нас через когось, хто став інструментом.

Сам Бог не змінить нашого життя, якщо не приймемо рішення, піти за Ним.

Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 29. Перша спокуса у пустині. Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Підлеглість , послух, який прослідковується у Ісусі - це ідеал, у якому добре б знаходитися.

Дух вивів Ісуса на пустиню. Пустиня - це місце, де людина може зустрітися із своїм зовнішнім світом.

За спокусами стоїть набагато більше.

Спокуса прийде. Диявол спокушав навіть Сина Божого.

Маємо двох духів: ведення Духом Святим і спокуса диявола.

Нам потрібно навчитися розрізняти три волі: воля Божа, воля людини, воля диявола.

Людині потрібно вміти у собі ці три волі у собі розрізняти. Для цього потрібен час, вміти прослідкувати: звідки цей поступ, що за цим?

Конфлікт у тому, що пропонується добро. Але ця пропозиція - що вона має за собою?

Те, що це допомагає, не значить, що це є відповідна сила.

Ціль спокуси, щоб тебе зруйнувати. Зруйнує тебе, сімʼю, стосунки.

Розум даний для того, щоб вміти це прослідкувати.

Голод: що я хочу заспокоїти у собі?

Можемо розрізнити голод тіла і голод душі.

Пустиня - це місце, де нема зворотнього звʼязку.

«Чи мене люблять, чи мене приймають?» – це про голод.

Яка моя місія?

В чому моє покликання?

Пошуки виснажують. Це питання про сенс життя.

Коли є внутрішній голод: хто я?

Спочатку потрібно почути, що Бог говорить про мене і для мене.

Ми маємо голод на міру самого Бога.

Ведення Духом Святим, щоб пізнати і стати достатньо зрілим, служити своїми талантами.

Коли людина чує, що вона улюблена Богом, не означає, що злий дух, спокуси не будуть це підважувати.

Стан голоду сильно залежить від оточення

В чому бідність нашого суспільства?

В чому була ціль радянської системи? Забрати гідність людини, знецінити іншу людину. Суспільство починає занурюватися у деградацію. І тоді важко переживати свою гідність.

Ісус є Авторитетом, як проживати найекстремальніші умови життя: страждання, відкинення, приниження, зрада, при цьому залишатися і ідентичності Божого Сина.

Люди готові піти за пропозицією безбожною, ніби потрібною, але принцип, що Бог не є на першому місці, - ламає.

Ісусові часто пропонують поступитися принципом, що Отець на першому місці.

Програма Ісуса: нести Добру Новину бідним! Не хліб, а Добру Новину бідним, голодним, убогим. Це - Слово з уст Божих. Мені особисто потрібно почути Добру Новину сказану до мене.

Якщо людина не ведена Духом Святим, то вона сліпа.

Хто я? Для чого я? Як мені жити?

У часі страждань, якщо я не чую Добру Новину про себе , важко встояти.

Чому я не живу тепер? Чому я живу у очікуванні? У мене тепер є місія, є послання.

Ісус вчить: тепер є час благодаті! Тепер мені даються всі дари Духа Святого, і можливість послужити.

Ісус прийшов звіщати Добру Новину бідним, сліпим прозріння, полоненим визволення

Люди ізолюються, є голод потреби. Почуття екзистенційного голоду залишається у людині.

Людині щоб про контактувати з духовним голодом, щоб вийти на пустиню, почути «хто я?», почути, що Бог говорить Бог до мене особисто.

Уста Божі - Дух Святий

Слово Боже - Ісус. Серце Боже - Отець. Це серце бʼється з Любові до нас

Ціль молитовної практики - насититися Словом Божим.

Молитвою і постом виганяти злого духа.

Рекомендації до прочитання: Євангеліє від Луки, 4

Подкаст «У пошуках Авторитету».

Частина 28. Ведення Духом Святим

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Бога не можна пізнати. Людина сама себе не може пізнати.

Коли читаєш Євангеліє - торкаєшся до безмежної глибини.

Диявол спокушає Ісуса, і використовує Слово Боже. Варто розрізнити духа злого і Духа Божого.

Хто тобі сказав, що ти не достатньо добрий? кого ти слухаєш?

Осудження інших - це знімання відповідальності з себе.

Вийміть колоду із свого ока, а потім радьте як цю скалку витягнути.

Я закритий на Духа Святого, коли осуджую іншу людину

Блаженний, який признає, що він слуга.

Є особливий час спокус, напади, Ісус переміг ці спокуси.

Блаженні ті, які слухають і виконують Слово Боже

Диявол пропонує, щоб ми були хитрими, брехали.

На міру обставин Бог дає благодаті щоб пройти через них.

Не можна сказати, що Ісусові було легко говорити

Ведення Духом Святим: розуміти присутність Божу і розрізняти, де є пропозиція від Духа Святого, і де є пропозиція від духа не святого.

Ведення Духом Святим - це досвід, це розпізнавання, де є ведення Духом Святим. Бути веденими Духом Святим - це ідеал, ціль, до якого маємо іти.

Більшість Церкви і досі не зрозуміли Євангелія, способу життя, до якого Ісус нас запрошує.

Є багато людей задумались над сенсом життя: як їм жити. До кого нам іти? Дайте нам провідників!

Церква як спільнота стає місцем, де є ведення Духом Святим.

Ведення Духом Святим - це спосіб життя. Це - бути по слушним волі Отця.

Потрібно навчитися чути голос Духа Святого, як Він промовляє.

Велика частина навчання про прощення, послух, служіння, будування стосунків, як любити, відповідати на любов.

В моменті, коли втрачаю ведення Духом Святим, потрібно затриматися

Пустиня - це місце, де нема перешкод, нема людей, де ти позбавлений зовнішніх збудників.

Спробуй побути у пустині, щоб засвоїти і почути, що Господь до мене говорить у цей час, і в це місце.

Пустиня - місце, куди виводить Дух Святий, щоб почути Слово до мене.

Просимо Бога, щоб у момент, коли приходить спокуса, щоб ми були відкриті на те, щоб не піддатися на ведення і пропозицію диявола. А якщо піддалися - то молимося: «визволи нас від лукавого».

Бути відкритим на Бога навіть коштом величезних зусиль.

Святий Серафим Саровський: «Мета християнського життя - здобування Духа Святого»

Вчися слухати Духа Святого!

Подкаст. У пошуках Авторитету.

Частина 27. Ціль: наповнитися Духом Святим

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Одна з основних задач людини: відкрити, що вона є улюбленою.

Ми шукаємо базового погляду на Ісуса.

Чому світ не говорить про те, що ми є улюбленими Божими?

Сьогодні є багато ідеологій, важливо, щоб ми вміли їх називати.

Коли я виходжу на усвідомлення, що я улюблений Божий, і Бог мене створив, щоб я виконував Його місію.

Ідеології важливо керувати твоїм життям, вона займає місце Бога.

Коли ідеологія починає перероджуватися у тоталітаризм, вона починає нищити інстанції, які говорять інше. У радянських часах тому відбувалися переслідування.

Якщо дивитися на Ісуса: «Я Є улюбленим Сином Отця», - через те його і засудив синедріон.

Коли людина відкриває свою гідність, що вона улюблена Творцем - це дає велику свободу. З цього випливає місія: для чого я живу?

Ісус є Тим, Хто мені скаже правду про мене, про цей світ, і правду про те, як мені жити.

З питання хто я - випливає: для чого я?

Ця місія - висока ціль.

Потрібно бути. Заіснувати.

Коли людина відкриває, що вона улюблена - відбувається становлення: «будьте!»

«Хто ти?»

Коли людина не знає хто вона, вона розгублена, - не відкрила концепцію улюбленої.

Часто у людей закладений образ страшного Бога, Який карає.

Поведінка людини випливає із стосунків з батьками. Ідучи за Ісусом – відкриваємо стосунок Отця Небесного до нас.

Що таке повен Святого Духа ?

Повен Святого Духа - повен любові.

Що значить почути, що ти улюблений? Прийняти любов.

Бути повним Духа Святого - бути повним благодаті. Це - ціль мого життя.

Ісус цю повноту не втрачає. Спокуси, які приходять через лукавого хочуть вирвати його з повноти.

Наше звільнення від лукавого полягає у тому, щоб побачити де наше серце камінне, дозволити, щоб Дух Святий нас наповнював і звільняв.

Часто ми не відповідно розуміємо Царство Небесне. Царство Небесне - це про Духа Святого посеред нас. Царство Небесне - це не лише про життя вічне.

Вічність - це сам Бог.

Коли приймаю Духа Святого вже тут можу жити у просторі Царства Божого, Царства Небесного

«Щоб всі твої наші думки, слова і вчинки були згідно з Твоєю волею…»

Знати - це не інформація. Знати - це переживати.

Людина, яка знає Духа Святого, помічає, коли її через лукавство хочуть вирвати з цієї єдності.

Коли людина смакує любов Божу , вона помічає лукавство.

На більш глибокому рівні духовного життя людина уважна до поштовхів, до почуттів, і вона легко може виявити, чи піддатися, чи ні.

Людина знайде своє місце на землі, де знайде мир і блаженство, за умови стосунку з Богом.

Перше, про що маємо говорити - про Добру Новину: Бог любить тебе!

Повнота Духа Святого є на тепер.

Чим більше повноти Духа Святого, тим менше плями гріха.

Ми покликані до повноти життя Святого Духа!

Коли я наповнений Духом Святим, Він веде. Якщо я в контакті з Духом Святим, це ще не означає, що все буде у «рожевих окулярах». Дух Святий веде виконати місію.

**

Ти будеш поклонятися Господеві Богові Твоєму і Йому єдиному служитимеш!…

Рекомендовано до прочитання:

Євангеліє від св. Луки 4,1

Євангеліє від св. Луки розділ 22

Подкаст. У пошуках Авторитету.

Частина 26. Пізнати свою ідентичність

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Ісус говорить: «Ось Я!»

Важливий аспект у житті християнина - шукати Його присутність

Ціль: наповнене серце, розум, душа Його присутністю.

Ідеал - наповнитись Духом Святим, пройти дорогу очищення, щоб очищене наповнитись Особою.

Якщо християнство не повернеться до містичного досвіду - воно розсиплеться.

Те, що зараз відбувається- очищення, момент навернення.

Це - зосередженість на Особі

Правдивий досвід Живого Бога смакує.

Людина, яка має живий досвід - хоче його мати.

Навернення - це зустріч з Особою

Мала дитина хоче бачити і почути батьків , бути нагодованою: без Божої любові, без Божої благодаті що я можу зробити?

Завдання Ісуса - повернути нас до Отця

Одна з трудностей зрозуміти чого він від нас хоче.

Ісус керується натхненнями, Він має Слово від Отця.

Покаяння, це коли у центрі не гріх, а стосунок.

Ціллю Хрещення Ісуса є обʼявлення Пресвятої Трійці.

Ціль Ісуса - привести нас до Отця. Обʼявити нам Отця.

Бог розкрив Себе в Ісусі.

Отець являє себе тим, однак це обʼявлення доступне не всім: «мають камʼяні серця, закриті вуха». Все починається зі стосунку. З учнівства. Учнівство - це спосіб життя.

У людини є прагнення - на взір того, як жив Ісус.

Учнівство – це продай все, і йди за мною!

Домашня церква має пройти підготовку, щоб вони вміли бути домашньою церквою.

Господь знає нашу ситуацію і ситуацію кожної людини. І Він відповідає і дає відповідні засоби, щоб людина цією дорогою йшла.

Потрібно зустрітися зі своїм прагненням і мати досвід Бога.

Бог говорить до людини три слова: Я (Особа) люблю (Бог є Любов, Він не може не любити) тебе (до кожного особисто Бог відноситься)

Ісус досвідчує себе улюбленим, але досвідчує себе улюбленим тому, бо приймає цю любов.

Аспект навернення у тому, щоб приймати Божу любов.

Зло - це нестача Бога. Ми хочемо мир - нам потрібно наповнитися миром, наповнитися Богом

Щоб була любов, потрібно наповнитися Богом. Покласти зусилля, щоб відкритися на Божу любов

Якщо не приймаєш Бога - усвідомлюй наслідки!

Аспект Божого дотику дуже важливий.

Коли я молюся, коли ти молишся, чи ти чуєш, що ти - улюблений син Отця?

Коли це виходить на рівень усвідомлення, починає змінюватися спосіб життя у стосунку з Богом.

Коли чую, що говорить до мене Отець Небесний - це момент ідентичності. Ідентичність назначає всю діяльність Ісуса і весь наш спосіб життя: чий ти?

Ідентичність- це про гідність.

Коли людина відкриває свою гідність - її не можна забрати.

Все мистецтво, суть християнства у тому, щоб я переживав свою ідентичність: я улюблений Син Отця. Коли людина відкриє, що вона улюблена Дитина Отця, виростає у дорослу людину, вона тоді знає хто вона

Рекомендовано до прочитання:

Євангеліє від Луки, 3,21-22

Євангеліє від Луки, розділ 4

Євангеліє від Матея, розділ 6

Євангеліє від Йоана, розділ 15

Подкаст. У пошуках Авторитету.

Частина 25. Покаяння як повернення до Бога

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

Коли починаю тривожитися щодо завтрашнього дня - запалюється жовта лампочка. Коли починаю осуджувати? Ісус говорить: «Не судіть»

Деколи люди говорять, що не знають навчання Ісуса: не обовʼязково знати навчання - важлива простота, готовність іти за Ісусом.

Бог дає благодать кожному. Інакше Він не був би Богом.

Навчання Ісуса є центральне, від якого розвивається вся решта.

Перша проповідь Ісуса починається у кризовому моменті: увʼязнили Його двоюрідного брата Йоана,

Життя не повʼязане з тим, щоб уникати страждання. Життя повʼязане з тим, щоб виконувати місію.

Що таке покаяння? Змініть своє мислення, зверніть свою увагу

Покаяння - це зосередження уваги.

Покаяння - це звернення до Бога.

Метаноя, метафізика - усвідомлення вищої цілі.

Християнство починає працювати, коли зустрічаю Ісуса як наставника

Блаженні убогі духом - це простота.

Поки людина не зафіксується на Ісусі, як на Особі, вона не перебуває у стосунку з Ним.

Володарі світу ненаситні - там є пустота на міру самого Бога. Поки людина не поставить Бога на перше місце - там буде пустота. І це - на масштаб цілого світу. Коли людина досвідчує пустоту - відбувається метаноя.

Диявол пропонує людині свободу, де Бог не є на першому місці.

Коли у людини зʼявляться усвідомлення Бога, їй хочеться за Ним піти

Метаноя - це простий рух.

Пізнання гріхів є наслідком зустрічі з Ісусом.

Мій найбільший гріх, що я відкинув, жив безбожно.

Коли входжу у світло, яким є Ісус, лише тоді бачу свої гріхи, свої помилки

Декого ненависть, образа, помста тримає на плаву. Поки людина не бачить того, що пропонує Ісус, вона не бачить своєї темряви

Бог не змушує до навернення- він запрошує. Не можна людину змусити до любові

Пропозиція Ісуса є вимоглива, вона веде до повноти.

Подкаст. У пошуках Авторитету.

Частина 24. Базове питання: чого шукаєш?

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Перша проповідь Ісуса: «Сповнився час, Царство Боже близько, покайтеся і вірте у Євангеліє» (Мк 1, 14)

Сповнився час - сталося те, чого шукаємо

Багато хто відкладає життя на потім: коли завершиться страждання. Це - помилка.

Повнота мого часу знаходиться тут і тепер.

Повнота часу для чого?

Якщо християнин, який вважає себе християнином не вибудує стосунок з Ісусом, як з Наставником, все інше не буде працювати.

Щоб дійти до Отця, нам потрібен Наставник, нам потрібен провідник. Ісус є цим провідником.

Євангеліє і стосунок з Ісусом заключається не в богословському конструкті, а особистому досвіді.

Ісус звертається до кожного, хто хоче іти за ним: «Чого шукаєш?»

Якщо бути послідовним, як Ісус був послідовним, маєш задати собі відповідь на питання: «Чого шукаєш? Чого ти християнин?»

Християнин, який досвідчив стосунок з Ісусом, Його любов, Він не буде інших насилувати, лише пропонувати.

Людині потрібно вибирати: чи хоче вона Ісуса за Наставника, чи не хоче. Тих, які не хочуть - Ісус відпускає.

Чого шукаєте? Важке запитання …

На нього легше відповісти глобально

Що тепер шукаю?

Це - правда про себе. Це важке питання і потрібне. Воно веде до свободи

Якщо у стосунку з Ісусом не шукаю Його - перестаю бути з ним у стосунку.

До якого Царства буду належати?

Господь - Кіріос. Авторитет. Влада

Коли учні отримують силу з висоти, вже не бояться влади земної.

- Чого шукаєш?

- Тебе, Господи, як Наставника.

Якщо не читаю Євангеліє, не шукаю у Нього відповіді на питання- тоді Ісус не є Наставником.

Дорога пізнання Ісуса, дорога за Ним не обмежена у часі.

В кожного свій час, щоб стати на цю дорогу, іти за Ним.

Щоб навертатися, потрібно дати собі відповідь на питання: чого шукаєш?

Простота простих людей простих у відвазі до чесності.

Подкаст. У пошуках Авторитету.

Частина 23. Перша проповідь Ісуса

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Найбільше що ми можемо змінити - наш внутрішній підхід, наше внутрішнє ставлення. Коли людина не може змінити, у неї подвоюється страждання.

Час для спасіння не залежить від зовнішніх умов.

Якщо хтось говорить, що не прийшов його час, то в якому часі він знаходиться?

Чи я людині показую, що я в Ісусі знайшов відповідь на екзистенційні питання.

Дуже важливий момент, коли говоримо про християнство - це стосунок, у якому чую навчання, яке веде мене до стосунку.

Перша проповідь Ісуса дуже проста: «Сповнився час, Царство Боже близько, покайтеся і вірте в Євангеліє»

В чому полягає Добра Новина? Ми всі очікуємо добрі новини. Що є для мене доброю новиною?

Навчання Ісуса у дужій мірі концентрується навколо Царства Божого.

Ідучи за Ісусом, як за Авторитетом, людина вибирає, до якого царства належати. Царство Боже - це там, де царює Бог.

Людина, яка пробує збудувати царство добробуту, царство світу, вона не розуміє, про яке Царство говорить Ісус.

Страх Ірода, Пилата - образ, в тому числі, і сучасного світу, яких лякає навчання Ісуса.

Тих, які пішли за Ісусом , називали тими, які ідуть дорогою, - учнями Христа.

Царство Боже, якщо є близько, воно відбувається, воно є.

В одному царстві не може бути двох царів. Покаяння (метаноя) - зверніть свій розум, напрямок думок, зусиль до покаяння.

Гідність - це духовний стан.

Рекомендовано до прочитання:

Євангеліє від Луки, розділ 4

І Колосян, 1, 13

У пошуках Авторитету. Частина 22. Неминуче страждання

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Ми знаходимось у реальності серця. Коли людина робить смертельний гріх - вона втрачає благодать.

Благодать - стан Божої присутності.

Будьте в благодаті. Спочатку навчитися бути.

Концепція християнська - концепція Творця - бути плідними у любові.

Терпіння і страждання є частиною нашого життя

Плід любові, добра, миру може приносити лише людина, яка є в контакті з джерелом Любові. Бог є Джерелом Любові.

Терпіння є частиною плідності.

Люди не хочуть терпіти.

Це теж наслідок первородного гріха - страждання не є властиве людині

Після відходу від Бога страждання почало збільшуватися.

Причина страждання - відхід від вірності Богові.

Є страждання як факт. Людина задається питанням: чому це є? Що з цим робити? У нас є бажання щастя.

Ми створені до щастя. До любові. Нам хочеться Неба, раю, життя без страждань.

Як жити у цьому стражданні?

У кожному стражданні є дві опції: яка принесе плід світлий і яка принесе плід темний.

В терпінні ми робимо вибір.

Від чого залежить цей вибір?

Страждання - це наша даність.

Глибока істина: в часі терпіння який я роблю вибір?

Подкаст "У пошуках Авторитету", частина 21. Покликані до плідності.

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Любов - єдина заповідь.

Плідність - це діяльна любов.

Бути плідним- спосіб життя.

Коли людина стає плідною у Дусі Святому - вона про це знає, і вона про це говорить

Живемо за правилом: «Бог до нас з поезією, а ми до нього з бухгалтерією»? 

Теми програми:

Що означає приносити плоди у Дусі Святому?

Для чого я ? Що робити?

До чого мене наставляє Ісус Наставник?

Слово - живе. Це - благодать. Це живе Слово має принести плід.

Плідність - це моє покликання.

Коли благодать падає при дорозі - нема плідності в любові, у Дусі Святому.

Коли на камінь падає - це поверхнево, і теж нема плідності.

Є і ті, хто приймають слово - клопоти і багатства їх душать

Коли зерно падає на добру землю - варто його оберігати.

Зрілість полягає на тому, що у певному моменті людина починає плодоносити.

По плодам пізнається дерево. Але які це плоди?

Коли є зміна у доброму напрямку- це добрий плід.

Плідність у християнстві - це свідоцтво того, що в Ісусі я знайшов свободу. Іншим свідоцтвом плоду є мир.

Два конкретні показники: свідчення у стосунках з Ісусом, а в стосунках зі мною люди можуть досвідчувати світло і мир.

Коли є зранення - важко бути плідним.

Щоб бути плідним - треба стати на дорогу життя. Людина має йти дорогою життя.

Розпуста вбиває любов.

У сучасному світі предметно підходиться до сексуальності - предметний підхід, скерований на насолоду, а не на плідність.

Перелюб - дія проти любові. Людина чужоложить - це щось чуже.

Образ духовної плідності- стосунки Бога і людини

Якщо ми розуміємо плідність як постійне обдаровування - вірність чоловіка і жінки, їх плідність, це так само як стосунки людини і Бога. Бог не хоче короткотривалих стосунків , Бог не хоче, щоб ми будували корисливих стосунків з ним.

Корисливий стосунок не приносить добрих плодів.

Процес народження проходить через навернення. Плід слова оживляє моє камінне серце. Слово зцілює, закорінює, серце стає вірним, шукає стосунку, продає все інше - робить вибір єдиного. Єдиного Бога, єдиної перлини. Коли робимо вибір у стосунках з Ісусом - стаємо плідними.

Ісус стає коханим.

Плоди нашого життя належать Богові - служу тому, що люблю.

Любов є основою того, щоб наше життя плодоносило

Любов єдина заповідь

Плідність- це діяльна любов

Де нема любові - нема духа Божого.

Рекомендовано до прочитання:

Євангеліє від Луки, розділ 4

Послання св. Апостола Павла до Галатів, розділ 5

І Послання св. Апостола Павла до Коринтян, розділ 13 (Гімн Любові)

Подкаст. У пошуках Авторитету.

Частина 20. Меч духовний - Слово Боже

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

Перемогти брехню мечем духовним

Диявол ламає гідність людини.

Слово Боже говорить: все, що я створив - добре

Голос ворожий хоче зламати: від бреше, ранить, обкрадає з нашої гідності.

Невидима битва

У подкасті:

Меч духовний - Слово Боже

Постійно даємо відповідь на питання: «Хто ти? Чого шукаєте? Чого шукаєш?»

Ми є воїнами, які знаходяться посеред битви.

Ця битва невидима.

За знецінення, засудженням стоїть злий дух. Це обезцігення іде у моє серце. Меч духовний говорить про те, що це - брехня. Я є Богом улюблений, котрого Бог благословляє кожну мить.

Меч духовний - це Слово Боже, котрим дається відсіч хитрощам диявольським.

Є слово вороже і є Слово Боже. Слово Боже сильніше від слова ворожого.

Диявол ламає гідність людини.

Слово Боже говорить: все, що я створив - добре

Голос ворожий хоче зламати: від бреше, ранить, обкрадає з нашої гідності.

«Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця.»

Євр 4, 12

Дух Святий все проникає. Немає скритого від Нього.

Дух Святий - Адвокат.

Слово Боже як меч духовний: діє, як усвідомлення справ Божих.

Якщо в серці живе Слово Боже - там зайнято.

Слово Боже запалює серце.

Слово вороже гасить.

Мистецтво духовної боротьби починається з пропозиції: чим швидше ми відбиваємо напад - тим швидше рана буде заживати.

Довіряй сьогодні Богові!

Бог ніколи не дає погану пропозицію.

«Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. ¹⁷ Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся» Йн 3,16-17

« І побачив я небо відкрите; і от - кінь білий, і хто сидить на ньому, Вірний зветься і Правдивий, і в справедливості судить і воює. Очі його - пломінь огню; на голові його діядеми численні; мав ім'я написане, якого ніхто не знав, тільки він сам. Одягнений він в одежу, побагрену кров'ю; і зветься ім'я його - Слово Боже. І воїнства в небі слідували за ним на конях білих, одягнені в вісон білий, чистий. З уст його виходить меч гострий, щоб ним поражати народи; і він пастиме їх жезлом залізним, і він топче винотоку з вином палкого гніву Бога Вседержителя. І має. на одежі і на бедрі своєму ім'я написане: Цар царів і Володар володарів.»

Одкровення 19,11 - 16

Рекомендовано до прочитання

Євангеліє від Йоана, розділ 1

Послання св. Апостола Павла до Ефесян, розділ 6

Послання св. Апостола Павла до Євреїв, розділ 4

Євангеліє від Матея, розділ 6

Подкаст. У пошуках Авторитету.

Частина 19. Про потребу Спасителя. Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Одна з основних трагедій, коли людина вірить, що вона не достатньо добра, тому не люблена

Де нема любові нема Бога.

Де нема Бога туди вклинюється той, з ким іде боротьба

Коли людиною керує страх, там не вистачає Бога.

Свобода, вибір Бога, стосунок з Ним - не з примусу. Відповідь на Його любов. Відповідь на Його дотик.

Шолом спасіння: спасіння - це питання про допомогу. Той, хто шукає спасіння - шукає допомогу.

Ворог залякує: ти не даш ради, тобі нема прощення.

Шолом спасіння - це захист голови. Захист через розуміння.

Звідки постає питання спасіння? Від чого Ісус спасе? Чому Ісус Спаситель?

Чому Ісус Месія?

Ісус спасає від темряви. У темряву попадаю через невіру. Коли людина попадає у стан депресії, у стан замороженості - не має відповіді на питання: «Для чого я живу?»

Ісус зійшов у пекло, щоб розірвати стан неволі.

Де у людей багато страждання? Коли зустрічається зі смертю.

Духовна боротьба у тому, чи наші померлі спаслися?

Людина, яка не вірить у спасіння - заблокована.

Ісус, як спаситель, показує, що спасіння - це стан серця. Він показує, що визволив від гріха, від неволі, від диявола

Духа і тіло єдині. Якщо людина не має в голові, що спасіння від Ісуса, покладає своє спасіння на горизонтальному рівні - це допомагає тимчасово, але виходу не дає.

Спасіння - відповідь на питання, як можу дати собі ради з життям.

Спасіння вже відбулося, його не можна заслужити. Воно дане нам задарма.

Спасіння - це акт віри, що Ісус Спаситель. Це - Світло. Це - досвід.

Месія, Спаситель - це провідник. Помазаник, який помазаний, щоб нас провадити.

Ми шукаємо Спасителя, це - наш внутрішній стан.

Хто твій спаситель? Відповідь можу дати сам.

Подкаст. У пошуках Авторитету.

Частина 18 . Щит віри для захисту серця. Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У програмі:

Багато духовної боротьби відбувається у площинах, де є любов. Багато духовної боротьби у служінні.

Вся боротьба у площині стосунку.

Лукавий обезцінює любов Бога до людини.

Перемога тоді, коли я перебуваю у сфері любові.

Питання віри, надії.

Повнота зброї потрібна, щоб жити в благодаті і любити.

Ми покликані жити в благодаті. Ми покликані жити у любові.

Ми захищаємо серце. Серце - це місце любові. Ми приймаємо Слово Боже. Ми приймаємо любов.

Нам потрібно жити у повній зброї Божій.

Дорослість у християнстві полягає, що я одягаю зброю Божу, і знаю, що з нею робити.

Завжди потрібно бути готовим: ніколи не знаєш, коли прийде той момент, що доведеться рухатися.

Послання святого Апостола Павла до Ефесян 6,16: «Над усе візьміть щит віри»

Архангел Михаїл тримає щит з написом: «Хто ж як Бог?» кому ще можна вірити, як не Богові?

Стріла лукавого накерована, щоб обесцінити Бога, людину, зневіритися. З віри випливає і стосунок до себе, і до інших. Диявол зазвичай використовує брехню або обесцінювати когось.

Коли є переоцінювання себе, і обезцінювання когось іншого, це є обезцінювання Бога та інших людей.

Бог понад усе. Бог на першому місці! Я знаю, кому я повірив!

Стріли лукавого діють через обезцінювання себе. Якщо я не віддаю славу Богові, переоцінюю себе.

Один з великих гріхів - гординя, зневіра в інших.

Центральним запитанням є: «Для чого мені Бог?»

Хто я?

З відповіді на: «Хто я?» Випливає: «Для чого я?»

Зневіра часто приходить як наслідок страждань.

Якщо я не зневірюся, досвідчу, як Бог дає мені відповідну силу, мудрість, і це страждання стає місцем благословення.

Щит віри захищає серце і легені.

Стріли ідуть у серце і легені. Коли нема захисту, людина задихається, і серце заморожується.

Страждання - це події, які підганяють у вірі, вони пришвидшують прийняття рішення: шукати Бога.

Зневірена людина ламається.

На кого я покладаю надію?

Подкаст. Серце, захищене Доброю Новиною

У пошуках Авторитету. Частина 17.

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Війна між істиною і лукавством.

Потрібно пізнати правду. Якщо не знати правду легко попасти під вплив брехні

Постійно знаходимось у пошуках.

Постійно потрібно аналізувати, де тут правда.

Лукавий перекручує факти і видає їх за правду.

Що пропонує Ісус? Де правда? Що справедливо, що не справедливо?

Взути ноги, щоб проповідувати Євангеліє миру - це про дію.

Для чого я живу? Куди я йду? Що несу іншим?

Плодом знання Євангелія є мир.

Бути людиною миру - це як плід.

Істина - це сам Бог.

Проповідувати Євангеліє миру - це стан. Якщо маю цей стан , то світ його бачить.

Які новини ви передаєте один одному?

Лукавий завжди буде розділяти: осуджувати, розділяти - там тоді війна

Коли ми у стані миру ми вразливіші на зворотній варіант.

«…блаженні миротворці, бо вони Синами Божими названі будуть»

Непроста вказівка Ісуса: якщо ви знаходитеся у місці, де не приймають Євангеліє миру - отрясіть навіть порох з ваших ніг.

В кожній зустрічі постає питання: що я вношу у цю зустріч? Чи вношу мир? Чи вношу правду?

Люди, які довіряють Богові - є захищеними, несуть Євангеліє миру.

Лукавий хоче зосередити увагу на злі. Він не пропонує позитивного виходу.

Людина шукає виходу. Коли вона виходу не знаходить - занурюється у темряву.

Бога прославляти! Богу дякувати!

Дякувати за все, що я маю, - за день, за всі блага, за одяг, за їжу.. є стільки можливостей, щоб дякувати Богові…

Вдячність - єдина легка дорога у наслідуванні Ісуса Христа.

Щомиті є за що сказати: «дякую!»

Прославляння- найлегша дорога, щоб відкритися на простір Світла.

Коли навколо ще більше негативу, потрібно берегти своє серце, у проповідуванні Євангелія Миру.

Готовність - це зрілість.

Готовність - це «я знаю!»

Навчіть - це діліться тим, що маєте

У чотирьох Євангеліях є набір інструментів, потрібних, щоб перемагати.

Рекомендовано до прочитання:

Послання Святого Апостола Павла до Ефесян, розділ 6

Євангеліє від Матея, розділи 5-7

Подкаст. У пошуках Авторитету. Частина 16.

«Серце захищене. Чим є справедливість?» Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Ми говоримо про боротьбу зі злом, з демонами

У боротьбі, у якій знаходимось - потрібно шукати правду.

Що хоче ворог? Щоб ми відвернули увагу від Бога.

У світі багато маніпуляцій - якщо не розпізнаємо брехню, зосередимо увагу на ворогу.

Поки нема зосередженості на стосунку з Богом - людина не підперезана правдою

В процесі зростання у правді проводимо багато битв.

Одним з основних місць боротьби є витримати у стосунках з Ісусом, щоб пізнати, який Він.

Земля - достатньо грішне місце, де є страждання і хвороби.

У світ ввійшов гріх: відвернувшись від Бога любові ми впустили у світ гріх. Момент відходу від Бога дає нам розуміння природи зла.

Є вихід: Ісус Христос є Правда, Дорога і Життя. Ісус нам дав усі засоби.

Чим більша любов, - тим більша рана, коли робимо вибір відвернутися від Бога.

Що таке справедливість?

Часто людина зосереджується на рані, болі, і каже: це - не справедливо.

Тактика сатани: осуджувати, засуджувати, оскаржувати.

Сатана говорить: Бог заборонив вам, говорить, що Бог несправедливий. Коли людина когось осуджує, говорить, що Бог несправедливий.

Або ж лукавий зосереджує увагу на іншій особі, щоб засуджувати

Коли говоримо про несправедливість - там є якась кривда.

Що є добром?

Можна і так званим добром скривдити людину.

Віддати Богові справедливість - у Ньому шукати справедливість.

Коли я пробую людськими зусиллями шукати справедливість, не будучи просвітленим Правдою - Бог є справедливим суддею. Лише Він є серцевидцем. Він бачить усе.

Що я слухаю? Чий голос?

Якщо ми відкриті на Бога - Він у наше страждання вливає багато світла

Коли я зациклююсь на стражданні - закритий на Боже благословення

Якщо не одягнути броню справедливості- битви програються

Стань учнем! Живи по заповідям!

Бога постав на перше місце.

Це - спосіб життя, у який потрібно підпорядкувати себе.

Тоді буду зростати у справедливості.

Якщо Бог не стоїть на першому місці - це не справедливо.

Духи темряви хочуть, щоб ми вбачали ворога у людях.

Молитись за ворогів: щоб ми під впливом насилля, страху, не попали у місце поневолення. Щоб нами не заволодів дух ненависті і дух помсти.

Ми не бачимо в який момент розбійник навернеться.

Ми не є справедливими.

Наскільки я хочу, щоб Бог керував моїм життям? Усім життям?

Одкровення - це даність, у якому Бог і досі відкриває Себе.

Багатьма керує страх перед стражданням

Не можливо знайти справедливість поза Богом.

Рекомендовано до прочитання:

Послання св. Апостола Павла до Ефесян, розділ 6

Євангеліє від Матея, розділ 6

Подкаст. У пошуках Авторитету.

Частина 15. Серце як поле битви. Підперезані правдою.

Співрозмовники: єпископ Микола Петро Лучок ОР та священник о. Євген Фізер

У подкасті:

Від самого початку, коли зʼявляється лиходій - він бреше.

Що таке правда?

Людська правда завжди субʼєктивна

Потрібно одягнутися у повну зброю Божу.

Хто мені скаже, що відбувається у моєму житті?

Хто мені скаже, що відбувається з моїм життям?

Одягнутися у Христа - це про зрілість. Це - про дорослість.

Наші дорослі, наші батьки - не вчать нас про духовну боротьбу, і часто самі не розуміють, що відбувається.

Не завжди є напад духовний : є періоди ніби все добре, а потім приходить пригнічення, обезцінення. Це основний інструмент ворога - обезцінити тебе, обезцінити Бога, обезцінити іншого, налякати: «бійся!»

Він повʼязаний з тим, щоб перекрити доступ до Бога, заморозить жертву, і тоді вже хоче пожерти. Забирає людину в темряву. Але людину можна врятувати. І рятує Ісус.

В чому наша відповідальність? Щоб ми готувалися, щоб ми росли.

Якщо ми не розуміємо, не робимо акценти, що йде війна, то думаємо, що Бог нас залишив. Може бути темрява, яка проникає піднебесний простір, що навіть ангелам важко прорватися до нас.

Коли Ісус прийде у славі другий раз, і розділить тих, які були Йому вірні, і тих, які стали до темної сторони - буде остаточний момент: що ти вибрав.

Пекло - це стан, де нема Бога.

Однак тут, на землі, людина може навернутися.

Не так просто ворогові заманити людину на свій бік. Лише правда може його виявити.

Стійте, отже, підререзавши правдою бедра ваші: стійкість, мужність, уважність! Чувайте, бо не знаєте ні дня, ні години.

Так-так! Ні-ні! Іде війна!

Якщо християнство літепле - сам Бог гнівається: ми покликані, щоб у всій зброї захищати себе і наших дітей.

Перше , що ми пізнаємо - Правда.

І ця правда - Ісус Христос. Щоб підререзатися правдою потрібно знати навчання Ісуса.

пізнайте Правду (Ісуса) й Правда (Ісус) вас визволить

Є 4 основні правди:

1. Бог є Любов. Бог є Добро.

2. Людина зранена, людина згрішила. Людина повірила у брехню. Захворіла. Попала під вплив брехні - людина поневолена, тому нам потрібен Ісус Відкупитель.

3. Є вихід , і цим виходом є Ісус Христос: Правда і Дорога, яка веде до життя. Ісус - відкупитель, Він відкупив мене з увʼязнення

4. Ми отримали повноту Таїнств у Церкві - Ісус залишився посеред нас через Духа Святого і Він діє у церкві.

Той, хто засвоїв ці 4 істини - це воїн.

Ми не просто каємося, що ми образили Бога, а тому, що ми попали на територію темряви

Рекомендовано до прочитання:

Послання св. Апостола Павла до Ефесян, 6 розділ

Книга Пророка Даниїла

6 розділ Євангелія від Йоана

1 послання Апостола Йоана

Послання Апостола Павла до Филип’ян

Життя триває: опори у часи потрясінь. Піти на глибину. Частина 33.

Микола Петро Лучок ОР, єпископ Мукачівський

У програмі:

На нас, людей величезні потрясіння, на нашу психіку.

Люди втомлені, пригнічені, більшість з нас усвідомлює важкий стан.

Запитання: хто як з цим справляється?

2023 рік закінчили з великою напругою, втомою, і знак запитання: що чекає нас у 2024-му.

Перша опора: РИТУАЛИ

Ритуали – це такі практики, які, незалежно від того, що відбувається, я їх виконую.

Є щоденні, щотижневі, щорічні ритуали.

Важливі щоденні ритуали – молитва, читання і розважання Святого Писання.

Людина, яка має щоденні ритуали має опору.

Щоденні фізичні ритуали: фізичні вправи – потрібна щоденна зарядка і щоденний рух.

Ми живемо у цивілізації, де наше тіло страждає, особливо у цьому часі потрібна турбота про тіло.

Щотижневі, недільні ритуали, які дають опору: Богослужіння, Причастя.

Щорічні ритуали – Різдво, Великдень. Людина, яка має щорічні ритуали – має опору.

Людині потрібно подивитися, наскільки ритуали вибудувані, наскільки вона вірна ритуалам – важливо вибудувати їх і дотримуватися.

Через ритуал ми порядкуємо хаос: мені важливо бути сильнішим ніж те, що впливає на мене.

Коли приходить диктаторський режим, закривають храми.

Другий рівень опори: ПЕРЕКОНАННЯ

Потрібно працювати зі своїми переконаннями. Вони дають відповіді на питання: чого я живу, для чого я живу і як мені жити у цьому світі.

Зі своїми переконаннями потрібно працювати постійно.

Одна з таких опор: Десять Заповідей.

Переконання дають щораз більшу опору.

Кожна криза веде до потрясіння, це і нагода відповісти собі: що мені дає це переконання, чому я їх тримаюсь, чому вони для мене важливі.

Наскільки сильними є ці переконання?

Переконання наближає Ісус зі Своїм навчання. Це – чотири Євангелія.

Як у ситуації, коли є враження, що світ розсипається, стосунок з Ісусом дає опору.

У щоденних ритуалах у людини має бути час на вивчання життя: у чому сенс життя?

Зглиблення у сенсах, у чому сенс – на це потрібно давати відповіді.

Коли вибудувані ритуали, йде усвідомлення, ми можемо назвати, що відбувається. Ми знаходимось більше у режимі виживання, ніж проживання. Коли ми це називаємо – можемо усвідомити, є можливості випускати це. До прикладу – практика читання Святого Писання – це практика виживання. Молитва має бути. Це дає опору у житті.

Переконання: «Я знаю кому повірив. У Тебе є слова життя вічного»

Чому тоталітарні держави переслідують інші переконання?

Чому забороняється свобода? Свобода – це переконання.

Тоталітарна система буде боротися зі Святим Писанням, цензурувати інші книги.

Переконання важливо зміцнювати у собі.

Ми шукаємо опори як діти, як підлітки, у авторитетах. Однак важливо самим зміцнюватися: «Я знаю, чому я повірив Ісусові!»

Проблемою сучасної цивілізації є швидка інформація та втрата здібності аналізувати.

Зміцнюй, молися, досліджуй, аналізуй! Шукай однодумців, які мають подібні цінності.

Третій аспект опори: ДРУЗІ

Важливо інвестувати у реальних друзів. Людина багато часу перебуває у віртуальних стосунках, і це вибиває почуття опори і закоріненості у житті у тут і тепер. Потрібно повернутися у реальні стосунки з друзями, з якими на регулярній основі проводжу час.

Друзі – це ті, хто має подібні цінності і говорить про ці цінності. Потрібно шукати зустрічі у реальному часі.

Через перебування у віртуальному просторі у нас деформується вміння говорити.

Стосунки з друзями двосторонні: я даю і мені дають. Є баланс давати і брати.

Важливий дружній стосунок, де я спілкуюся.

Четвертий аспект опори: уважність до потребуючих.

Потрібно помітити людину, яка є біля тебе

Книга: Віктор Франкл. Людина у пошуках справжнього сенсу життя.

Євангеліє від Матея, розділ 7

Подкаст. У пошуках Авторитету.

Частина 14.

Серце як поле битви. Одягніться у зброю Божу

Співрозмовники: Микола Петро Лучок ОР, єпископ Мукачівський

та о.Євген Фізер, парафіяльний вікарій

У подкасті:

Як це можливо, що Бог живе у мені?

Центральне питання: чи є у мені Бог?

Без розуміння присутності Бога у людині розмивається все.

Що таке святість?

У християнському розумінні: я приймаю Святого Бога. Слово - це сам Бог.

Не може людина жити без Бога.

Нема існування поза Богом.

Буття з Богом - це входження з Ним у особистий стосунок.

Бог як Особа. Не просто як Особа, Яка далеко. Ісус, Друга Божа Особа стає людиною.

Приймаючи Ісуса доходимо до моменту, що Він живе у нас.

Диявол постійно спокушає до гордині.

Слово Боже - це меч.

Слово Боже як смирення. Слово Боже відроджує присутність

Боротьба і війна , щоб утримати Божу присутність відбувається у мені.

Кріпіться у Господі

Духовне життя, як рух на ескалаторі, який рухається вниз: затримаєшся - підеш вниз

Духовне тренування - те ж, що і постійне тренування спортом: без тренувань тіло ослаблене

Це духовна практика, без якої не можна далі рухатися.

Ми є воїнами.

Духовну зброю ми повинні одягати кожен день.

Іде війна на рівні духа.

Щоб бути воїном - потрібно бути натренованим.

Боротьба відбувається у серці.

Слово Боже - це меч, щит, Бог нам цю зброю дає.

Євангеліє - ти чуєш Слово Боже.

Щоб далі встояти - треба мати силу: кріпіться у Господі.

Ісус, коли посилає учнів, дає їм владу проти нечистих духів, проти лицемірства, проти лукавого.

Ісус - авторитет Істини.

У чому криза у сьогоднішньому світі? Хто є остаточною істиною?

Якщо нема вищої інстанції, яка говорить, що таке істина, є багато підміни понять.

У західній цивілізації є величезна підміна понять, бо люди не проникнуті стосунком з Ісусом, і хитрощі диявольські проникають у життя людей.

Щоб бути милосердними - треба бути правдивими.

Істина як скальпель, що відділяє від зла. Це - милосердя сказати правду, сказати істину.

Ми ніби цивізаційно розвиваємось, але деградуємо. Відбулася підміна понять. Бог перестав бути цінністю

Темрява хоче поглинути. Одна з проблем сучасної цивілізації - поневолення держав, місцевостей, де відчувається присутність темряви.

Брехня диявола: багато людей повірили, що його нема. Одна з його хитрощів - ховати свою присутність у діях людей, робити вид, що його нема.

Його можна розпізнати лиш тоді, коли людина входить у світло Боже.

Поки людина не прийняла силу Господню - вона боїться цього.

Є потреба, щоб ми християни, щораз були більшими воїнами і усвідомили, що йде війна проти світу темряви.

Цивілізація християнська, яка втратила міць присутності Слова, почала розсипатися.

Зникло розуміння де відбувається війна: війна у світі духовному, проти правителів світу темряви, проти духів злоби.

Темрява не огортає світло.

Світло прийшло у світ, і темрява його не огорнула..

Плід Воскресіння Христового - Він знищив плід діл диявола.

Ісус у нашому серці вже переміг.

Боротьба відбувається у моєму серці і в серці кожної людини.

Поки людина не розуміє, що є духовна війна, тому і не до кінця розуміє сенс християнства. Іде війна і ми є або по одній, або по іншій стороні. Нема середини.

ІСУС ВЖЕ ПЕРЕМІГ!

Сопричастя як Богопізнання Сопричастя як прагнення глибини серця. Піти на глибину. Частина 32. Єпископ Микола Петро Лучок ОР.

Цитати:

Християнська спільнота полягає на тому, що це люди – які збираються в Ім’я Ісуса, навколо Ісуса.

Якщо йдеться про християнство, то це – зустріч з Ісусом у стосунках з іншою людиною.

Це – спільнота.

Християнства без сопричастя не існує.

Християнства без Ісуса не існує.

Якщо посеред нас нема Ісуса – то це вже не християнство.

Чи є Ісус Христос у певному дійстві? Чи переживають люди, з якими спілкуюся Його присутність?

Сопричастя – дорога, до якої веде нас Ісус.

Якщо Ісус посеред нас – то буде вести нас до щораз глибших стосунків. Вони вписано як і в стосунку в Бозі: вони дуже прості, глибокі, відвертрі, наповнені любов’ю.

Якщо ми маємо стосунок з Ісусом, то Він, і Його Дух Святий веде нас до щораз глибшого стосунку - до сопричастя.

Божий задум який? Наповнити мене любов’ю, і щою я любив, дарував себе, служив іншим.

Сопричастя до якого веде нас Ісус: сопричастя з Особами – це містерум. Ісус веде нас до Отця.

Прагнення людини у глибині свого серця – пізнати Отця. У Його очах, Його лику бачу свою цінність.

Синод говорить: повернутися до своїх коренів, почати слухати що говорить Дух до Церкви, що говорить Дух до нас. А це вимагає часу, уважності, посвяти.

Природа Церкви – слухати.

Кого слухаю?

Якщо Церква не повернеться до своїх духовних коренів, до містичного життя, вона розпадеться як структура, яка будує на правилах моральних, яка прагне ввігнати в рамки, де нема духа сопричастя, духа спільноти.

Що сьогодні Ісус говорить до нас?

Невід’ємна частина духовної зрілості – людина відкриває себе цінна особистість: настільки цінна, що вона не боїться бути відкинутою, не боїться бути незрозумілою рештою суспільства, як це було у житті Ісуса.

Інший важливий аспект у сопричасті: досвідчую себе частиною організму. Ми, втілені через хрещення в Ісуса, стаємо Його Тілом. А це значить, що ми – один організм.

Ми і служимо один одному, і вимагаємо один від одного– маємо право один на одного. Ми стаємо частиною один одного

Що далі, коли ми є спільнотою?

Починаємо досвідчувати, що нас з’єднує один Дух і ми стаємо одним тілом, і нам залежить один на одному.

Сопричастя спільноти, як одного будинку.

Коли приймаємо Ісуса – там розпізнається місія.

Однак якщо нема спільноти і сопричастя – до чого кличемо інших?

Бути частиною організму – це теж відповідальність.

Етапи стосунків з Ісусом

Спільнота з Ісусом базується на учнівстві.

Стосунок з Ісусом, як з Наставником

Спільне служіння: Ісус мене кличе служити, має бути аспект спільного служіння.

Ми перестали бути вимогливими – Ісус вимогливий!

Після спільного служіння – дружба.

Коли ми стаємо друзями, як одне тіло, як один організм, нам хочеться віддавати життя один за одного.

Дружба може переродитися у родину: родинність з Ісусом та християнській спільноті. Щоб всі були одно: містична єдність

Хто для вас Ісус?

Пропозиція від єпископа: віднайти себе – який рівень сопричастя досвідчуєте у організмі, яким є Тіло Ісуса Христа. Запрошуємо до коментування!

Ти хочеш піти за Ісусом і віддати життя за цей стосунок?

Рекомендовано до прочитання

15 розділ Євангелія від Йоана

7 розділ Євангелія від Матея

6 розділ Євангелія від Йоана

Подкаст. У пошуках Авторитету. Частина 13

Захист серця.

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Слово Боже є живе.

Слово Боже є життям.

Коли я приймаю Боже Слово - приймаю Бога

Коли ми приймаємо ці слова - приходить сам Ісус. Приходить Особа. Приходить Живе Слово

Позиція Церкви щодо Божого Слова: іде усвідомлення цінності Божого Слова

Після ІІ Ватиканського Собору ми пішли в усвідомлення цінності напрямку читання Божого Слова

Через стосунок з Ісусом, через Його навчання краще розуміється, що таке Таїнства

Через Слово Боже ми можемо бути в присутності Ісуса постійно

Ми є Богоносцями - як є присутній у мені Бог, Пресвята Трійця, Дух Святий

Слово Боже - це сам Бог, - «І Слово стало Тілом»

Це не Бог обмежений Своєю присутністю, Бог обмежується станом мого серця.

Стосунок з Богом є обдаровування, любов. Ми принесемо плід, коли Слово Боже приймемо у добре серце.

Відбувається зачаття, присутність Бога у нас, але її треба виносити - оберігати, берегти це серце.

Як ти оберігаєш Слово?

Коли не зберігаю Боже Слово - це «викидень», це - втрата.

«Слово Боже береже мене, а я бережу Слово Боже»

Марія зберігала ці всі слова у своєму серці, і розважала над ними

Протягом дня розважаю над Словом Божим і співставляю з тим, що є: я є кивотом.

Коли ми зраджуємо Бога - це є диявольською пропозицією, і в цьому завжди є «бійся!»

Берегти Слово - це витривати у єдності, і не піддатися спокусі, не піддатися брехні.

Що значить для тебе, що серце потребує захисту?

Ісус говорить: «Я - Той, хто прийшов сказати тобі, що Отець Небесний тебе любить». Це є Добра Новина

Людині потрібен авторитет - авторитетне слово: коли людина особисто досвідчує, - Бог у своїй всюдисущності промовляє до кожного.

Не бійся слухати! Шукай Ісуса!

Він хоче до тебе промовляти!

Запрошуємо коментувати, ділитися досвідом та задавати питання у коментарях

Рекомендовано до прочитання:

Євангеліє від Луки 8 розділ

6 розділ Послання Апостола Павла до Ефесян

Стосунок як місце росту. "Піти на глибину", частина 31. Микола Петро Лучок ОР, єпископ Мукачівської дієцезії

У програмі:

Де двоє – там спільнота

Ісус каже: «Де двоє або троє збираються у моє Ім’я – Я посеред них!»

Бог запрошує до стосунку. Бог запрошує до спільноти.

Ми творимо спільноту навколо цінності.

Без спільноти немає любові

У християнському розумінні: ми покликані до стосунку, ми покликані до любові.

На початку була спільнота: не вибух

Є дуже багато таємниць: кожен є таємницею.

Таємниця Бога у Пресвятій Трійці: Його природою є стосунок Любові.

Коли ми занурюємося у стосунок з Богом, і поряд є люди, які теж занурюються у цей стосунок, ми будемо досвідчувати щораз більше любові, щораз більше Божественних рис, Божественної присутності.

Християнство – це не є дорогою самодосконалості. Основою, процесом і кінцем християнства є стосунок.

Чи переживаємо своє християнство як стосунок з Христом?

На початку є спільнота: не продукція.

Спільнота у стосунку рухається до глибини.

Стосунок чоловіка і жінки у подружжі – як можливість зглибляти себе у довготривалому стосунку

Христос веде до сопричастя – ми стаємо частиною глибокої божественної любові.

Людина, яка не живе у спільноті – для чого вона живе? Яка її місія?

Чим вона наповнена?

Цивілізаційна проблема: коли дивимось один на одного, як на предмет. Де це бере свій початок?

Спокуса диявола: «ти не достатньо добрий!» - відповідь Бога: «Любов є першою!»

Цінністю є стосунок, цінністю є Любов.

Ісус був моделлю стосунку

Господь безсилий там, де людина не хоче прийняти

Висота і гідність, яку ми отримали від Бога: велич мотивує розвивати цей стосунок

Без спільноти, яка є навколо Ісуса Христа, не можливо проживати християнство, життя, автором, якого є Бог.

Спільнота має на меті не продукування, а перебування: прийняти дар і подарувати себе

Піти на глибину.Частина 30. Місійність як плід зрілості

Розмова: Микола Петро Лучок ОР, єпископ Мукачівської дієцезії та

о. Михайло Станчишин SJ

У програмі:

Що таке місійність? Чому вона важлива?

До місійності потрібно дозріти

Тема місійності – це тема зрілості

Місійність – плід зустрічі з Христом Воскреслим

Учень, який пізнав Христа – проповідує

У зустрічі з Воскреслим все починається.

Чи достаньо місійності у сенсі глибини і зустрічі з Христом?

Місійність – іти і віддавати своє життя.

«Вони» і «ми» у Церкві – прірва між мирянами та духовенством?

Головна проблема місійності: не виховуємо місіонерів

Щоб нести Христа комусь – треба Його зустріти.

Перше завдання ієрархії – виховувати.

Місіонер має народитися.

Не можливо масово продукувати місіонерів.

Якщо не вибудувати стосунок з Ісусом, як найвищим Авторитетом – нема зрілого християнства.

Місійність у контексті Синоду: слухати один одного

Повернутися до коренів: спільнота, сопричастя, місія

Будувати спільноти.

Ісус – це прийняття. Прийняття – це любов

Місія не можлива, якщо нема слухання

Покликання людини – бути вухом. Місіонер – про слухання.

наставники, котрі є втіленням Ісуса

У особистих зустрічах народжується місійний дух.

Часто люди не помічають те, що мають...

Місіонер народжується у Божій присутності.

БЕЗ ІСУСА МОЄ СЛУЖІННЯ МОЖЕ ПЕРЕТВОРИТИСЬ НА ЄРЕСЬ АКТИВІЗМУ

ЛЮДИНІ ПОТРІБНО МАТИ ПОКОРУ, ЩОБ ДОЗВОЛИТИ БОГОВІ ПРОМОВЛЯТИ ДО НЕЇ

Християнство – це персоналізм. Нема масового християнства. Людина дозріває через особистий провід.

Місія: ідіть і поділіться!

Запрошуємо писати відгуки та запитання, щоб ми могли вам послужити у наступних зустрічах

Подкаст. У пошуках Авторитету.

Частина 12. Серце щире: це як?

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Про ігнатіанські реколекції: засмакувати зустріч з Ісусом

Запитання: чи був там Господь? Чи я шукав Бога? Чи я усвідомлював, що Бог є зі мною і любив?

Чи я розумів, що Господь зі мною у цій ситуації?

чи реально шукаю Царства Божого?

Якщо всі твої служіння є такими важливими, що не маєш часу бути на самоті з Найголовнішим - то це комплекс Марти, - втрачаєш найважливіше

Пріоритет: Бог є на першому місці. Коли він є - на все дивлюся з перспективи єдності з Ним.

Без щирості нема росту

Почути Слово, почути Ісуса, почути Бога Отця - від цього залежить наше життя.

Почути - прийняти благодать

Чути - не просто про слово. Це- подія

Що говорить Бог? Його дія складається з трьох слів: Я - Бог, Творець, тебе люблю!

Щоб прийняти Божу любов наше серце може бути у котромусь з цих станів (притча про сіяча, лінк на подкасти)

Що таке зерно на землі добрій? Коли Добрий Бог на першому місці.

Щоб дійти, що Бог є найважливішим, - проходимо попередні етапи.

Важливо почути, що я є цінний для Бога.

У нас є внутрішній пошук.

Все що є злим - нестача Бога.

Розвивати Добро, славити Бога

Християнство - це не боротьба зі злом, це - відкривання Доброго Бога.

Навчання Ісуса - плід зустрічі.

Яке це: серце щире?

Яким є серце щире? Стережіться лицемірства. Стережіться нещирості.

Щирість - ключ до того, щоб чути Слово Боже.

Четвертий стан - первісний стан, до гріхопадіння.

Без щирості нема можливості почути Слово. Стосунок з Ісусом вимагає процесу щирості.

Нещирість і лицемірство - це брехня, це - маска.

Людина нещира завжди звинувачує когось іншого.

Коли звинувачую іншого потрібно задати собі запитання: «а за що я відповідаю у цій ситуації?»

Пошук винного без відповіді на запитання: а що я роблю?

Людина, яка звинувачує- в чомусь не щира. Не бере відповідальність за те, що носить у своєму житті.

Щоб піти на глибину з Ісусом треба мати багато відваги, багато щирості.

Тайна Сповіді - місце щирості, де є приходжу зі своїми гріхами, за які несу відповідальність.

Дитина є прикладом щирості.

Людина починає брехати, коли не знає що робити з тим болем, який досвідчила.

Коли дитина починає брехати у неї включається режим виживання

Що відбулося у моєму житті: базовий досвід любові-нелюбові, довіри- недовіри.

Рекомендовано до прочитання:

Євангеліє від Луки, розділ 8

Про пріоритет серця і його наслідки. Подкаст. У пошуках Авторитету.

Частина 11. Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Притча про сіяча. Ця притча говорить про дорогу, про стани серця.

Ця притча, щоб проаналізувати яким є моє серце?

Зустріч зі словом - це дзеркало. Це - питання, у якому стані знаходжусь, це - виклик.

Слово конфронтує.

Коли я хочу добро, догнати і ще зробити добро, а Бога нема на першому місці - воно не працює.

Важливим є витривало читати Новий Завіт

Притча про сіяча: Щоб людина розуміла, чому вона в такому стані знаходиться?

«Учителю, що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?»

Добрий лише Бог!

Все лицемірство, лукавство, загубленість людини, що вона не хоче признатися в цьому

Вся наша проблема у релігійному житті, що як Ісус говорить до фарисеїв: ви б мали вести людей до Ісуса.

Коли людина себе продукує Іменем Божим, а там нема Духа Святого, і це - небезпечно.

А що тобі говорить Бог у контексті того , що ти чуєш?

Зустріч зі словом - це дзеркало, це - виклик.

Пріоритет - слухання Бога. Це або є, або нема. Коли є - ти маєш досвід, що Бог - найцінніший у твоєму житті. Його навчання найцінніше. Те, чого Він вчить - поставити на перше місце

Моє серце є доброю землею, коли там живе Добрий Бог

Серце - це рай. Очищення, навернення серця відбувається у зверненні до Бога. Повернення до принципу, який був на початку: Бог створив небо і землю, і все було дуже добрим.

Це стається, коли роблю вибір.

Що значить: продай все, роздай убогим і йди за мною?

Продай, що маєш - відпусти! Ти маєш лише Бога. Живи так як Ісус: стосунок з Отцем на першому місці.

Це є лукавство, що я залишуся ні з чим. А де Бог?

Людям це не можливо, але Богові все можливо!

Людина робить вибір не робити, не продати все, не робить зусилля, щоб Бога поставити на перше місце.

Тільки людина може це зробити - поставити Бога на перше місце.

Наблизилося Царство Небесне, покайтеся і вірте у Євангеліє! Поверніться до Бога!

Учні ішли за Ісусом, вони не були досконалими. Але вони зробили вибір.

Ісус - Вчитель! Це - християнство!

Навчання Ісуса є природнім для нас.

Його навчання, як Втіленого Бога. Він - Творець. Це - те, яким людина по природі мала би бути.

Манна давалася ізраїльському народові на 1 день. Манна - слово Боже. На один день. Зранку.

Це - твоє серце. З твоїм серцем потрібно працювати. Твоє серце має повернутися до стану, як було в раю

Слухай, Ізраїлю! Господь Бог твій єдиний Бог

Стосунок з Богом і любов до Нього на першому місці.

Люди, які не готові піти за Ісусом - відходять.

Відречись від себе! Відречись від життя по своїй волі - постав Ісуса на перше місце - читай Євангеліє!

Рекомендація до прочитання:

Євангеліє від Луки, розлід 8

Євангеліє від Матея, розділ 19

Євангеліє від Марка, розділ 10

Піти на глибину. Частина 29. Розширена і завужена ідентичність

Розмова на Veritas: Микола Петро Лучок ОР, єпископ Мукачівської дієцезії РКЦ

Ми знаходимося у постійному процесі.

Ми є у різних ідентичностях.

Це – відповідь на питання: хто я? Який я? Чому я тепер такий?

Ідентичність формується у стосунку

А хто ти?

Хто я? це запитання ми носимо глибоко у собі.

Протягом життя людина проживає різні фази ідентичностей.

Потрібно посвятити час, - пізнати себе.

КОЛИ ЛЮДИНА НЕ ЗНАЄ ХТО ВОНА – ВОНА СТАЄ ПРЕДМЕТОМ СИСТЕМИ, вона не має відповіді як їй жити, чому їй жити, чому вона така?

Людина знає, що вона не та, за кого її вважають зовні.

Пізнати себе – одна з пріоритетних речей.

Люди шукають провідників, авторитетів.

Питання: «хто я?» є глибоко всередині, вони приводять до розвитку.

Потрібно це впорядкувати. Щоб впорядкувати – потрібно прояснити. Щоб прояснити – потрібно зустрітися з собою.

Всередині кожного з нас є голос Божий, однак його може задавити зовнішній стосунок, світ, у якому ми знаходимось.

Добра Новина у тому, що цей голос сумління, Божої даності, завжди у мені присутній.

ЧИ є Ісус Дорогою для тебе? Ким Він є для тебе?

Чи є Він для тебе Істиною? Чи є Він для тебе Життям?

Я є тим, кого так Бог полюбив, що віддав Сина Свого Єдинородного. Так Бог полюбив усіх людей!

Моя ідентичність перебування тут на землі проявляється у центральному стосунку з Ісусом.

Якщо люди не переживають своє християнство, як живий стосунок з Ісусом, тоді хай розпадеться традиційний фальшивий спосіб життя. Ісус говорить: стосунок з Ним – це віддати своє життя. Бути готовим стати мучеником за цей стосунок.

Є ідентичності, які є моєю сутністю, а є додатки. Додатки менш важливі.

Мені не можуть дати більше, ніж дав Господь. Ідентичність бути сином Царя – найвища. Нічого більшого світ дати не може.

І цю ідентичність ніхто забрати не може, хіба людина сама від неї відмовиться.

Служіння – це природній плід відкриття своєї ідентичності як син Отця.

Заспокоїти людину може тільки Бог Творець.

У процесі розвитку потрібно вкладати надзвичайно багато зусиль.

Хто я? Чий я? Для чого я?

Істина – це Ісус!

Щоб почути – потрібно шукати тиші. Св. о. Піо колись казав: «Диявол дуже боїться тиші». Якщо людина принаймні 20 хвилин побуде у тиші, вона може почути, що Господь до неї говорить. А Господь завжди говорить добрі слова.

Піти на глибину. Частина 28. Низька самооцінка чи Богооцінка?

Єпископ Микола Петро Лучок ОР, Апостольський Адміністратор Мукачівської дієцезії

Людина не може себе зрозуміти без Ісуса Христа.

Питання пізнавання тотожності – пізнавання себе

Я - людина з безсмертною душею.

Якщо не усвідомимо розуміння себе – дуже завузимо свої переживання, які концентровані на втрату, на те, що хтось щось забирає, чи щось потрібно вирішити на горизонтальному рівні

Я – створений на образ і подобу Божу, утотожнюю себе. Стати подібним – утотожнитися

Чи багато людей чули про те, що вони – діти Божі?

Уникати кривду, однак, коли сповниться час…

Тотожність Бога – це буття.

Коли я знаю, що я є Божим – маю до Нього уподібнитися. Слухай, що каже Ісус Христос, і тоді уподібнишся

В тут і тепер у мене є конкретна місія.

Хто ти?

Чи достатньо бути просто добрим? А що далі?

В реальності духа доторкаєшся до вічності. Смак вічності дає відвагу

Задушені клопотами. Подкаст «У пошуках Авторитету»

Частина 10.

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР

У подкасті:

Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі.

Бог не може бути на рівні чогось іншого. Так не працює

Шукайте найперше Царства Божого, інше вам додасться!

Зерно - це Слово Боже.

Дорослий християнин - це той, хто позиціонує себе як учень Ісуса.

Я читаю Святе Писання як хто?

Що таке есенціалізм? Ти концентруєшся на найважливішому

Дуже важливо щоб ми стали автентичними.

Поки людина не стала на дорогу, якою є Ісус: у мене нема сумніву у тому, що Він говорить правду.

Коли людина стає на дорогу? Якщо раніше вона не була на дорозі - де вона була?

У просторі темряви, у просторі гріха має простір диявол: жорстокість, образи, сконцентрованість на собі…

Коли людина стає на дорогу – і досвідчує, що довго не витримує: Божа благодать падає на камінь

Учень - це той, який занурюються у Слово.

Важливо! Щоб ми читали Слово не як книжку! Це - скарб, який закопаний

Кому дано знати таємниці Божого Царства? Позиція учня є ключем.

Коли людина зверхня, байдужа, обезцінює Святе Писання - вона не почує, не відкривається.

Це - дар.

Вам дано знати Тайни Божого Царства. Вони сховані. Вони у тайні.

Приходить диявол і вириває зерна – це перші, які на рівні слухання відходять.

Зерно впадає на камінь: це – другі, які слухають і з радістю приймають, але не йдуть далі

Зерно, що впало між тернями, і разом з цим зерном проростають інші дерева, терни… Це – треті, коли клопоти і життєві багатства глушать Боже зерно.

Що таке клопоти? Це - робота, заняття, відповідальності. Коли клопоти, життєві багатства є набагато важливішими, але плоду це не приносить.

Що важливіше для тебе?

Слово Боже чи життєві клопоти?

Розкоші - це зловживання тіла.

Багатство - це здобуток, але будується на тому, що «я» маю.

«Я» - стає ідолом. А де Слово Боже?

Коли Бога поставиш на перше місце все у тебе складатиметься!

На першому місці має стояти Господь!

Ісус веде до Отця!

Кожна людина шукає особистого стосунку з Отцем Небесним.

Рекомендації до прочитання:

Євангеліє від Матея, розділ 13: «Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі»

Євангелія від Матея, розділ 6: «Чого ж вам клопотатись?… Шукайте перше Царства Божого, а все інше вам докладеться…»

Подкаст. У пошуках Авторитету.

Частина 9. Камінне серце

Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР